Вид однієї з бічних вуличок вулиці Пушкіна (тепер ген. Чупринки) - Жуковського. Вона існувала вже перед І світовою війною як бічна Потоцького. В той час тут було два чи три будинки. Ліворуч - кам'яниця на розі вул. Пушкіна, 68, збудована в 1913 р. за проектом видатного львівського архітектора Яна Багєнського. В 1933 р. вулиця отримала самостійну назву на честь надзвичайно популярної в Польщі постаті початку 1920-х років - архиєпископа Яна Фелікса Цепляка (1857-1926). Могилевський суфраган Ян Цепляк, найстарший рангом представник католицької церкви в Радянській Росії, неодноразово заарештовувався радянськими каральними органами. У 1923 р., на показовому суді в Москві, за "підбурювання до бунту" він отримав смертний вирок, але під тиском світової громадської думки смертний вирок замінили 10 роками ув'язнення, а в 1924 р. вислали з Радянського Союзу. Від 1952 р. в Римі триває підготовчий процес до беатифікації Слуги Божого Яна Цепляка. Забудова вулиці відбулася в 1930-х роках. Будинки непарного боку, присутні на зображенні, двоповерхові № 3-5-7, споруджені власником №11 Вільгельмом Брандштатером для своїх дітей - від №11 їх відокремлював великий сад. Не вдалося встановити автора кам'яниці №11, за стилем він подібний на будинки , споруджені відомими львівськими архітекторами Вітольдом Мінкевичем чи Мар'яном Нікодемовичем. В. Брандштатер був власником знаменитої львівської кондитерської фабрики "Бранка", розташованій на вул. Шептицкіх, 26. Після ІІ світової війни він, чи хтось з його синів мешкав у Лондоні, фабрика була націоналізована ще в 1940 р., на її базі була створена кондитерська фабрика ім. Кірова, в наш час - фірма "Світоч". Вулиця була рясно засаджена акаціями, їх змінили каштани та ясени, висаджені коштом мешканців на початку 1950-х років. Довгий час вулиця була тупиковою, за муром в її кінці містилися цехи меблевої фабрики, поки на початку 1970-х років не був збудований будинок №35 вулиці К. Маркса (тепер вул. С.Єфремова).
