Під час проєкту "
Роз/архівування пост/індустрії" краєзнавець Ігор Бредіхін передав для оцифрування ці матеріали, які врятував від знищення після закриття заводу.
Стінгазети почали випускати у 1967 році в Костянтинівці Донецької області, який у той час був названий на честь "13-ти розстріляних робітників".
Тринадцять випусків газети розкривають історію заводу, обґрунтовують його назву і закликають ділитися фотографіями та спогадами, які пов'язані з протистоянням білогвардійцям. Стінгазети виготовляли на вертикальних аркушах ватмана. Вони не мали специфічної назви, а в заголовку зазначалося: «Информационный выпуск»(рос.) і номер з датою видання. Над ними розміщували гасло: "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!"(рос.). Під назвою вказували видавця: "Орган Совета музея завода им.13-ти расстрелянных рабочих"(рос.).
Кожен випуск розповідав про людей, які брали участь у боротьбі проти Білої армії. Саме в честь однієї з історій цієї боротьби Костянтинівський пляшковий завод був названий Заводом 13-ти розстріляних робітників. У 1918-1920 роках в місті Костянтинівка неодноразово змінювалась влада, яку завойовували то білогвардійці, то червоноармійці. Згідно з однією з легенд, білогвардійці поставили перед вибором робітників місцевого пляшкового заводу: або вони видадуть більшовиків, які є серед них, або кожного десятого розстріляють. Робітники не підкорилися наказу видати товаришів і тринадцять з них загинуло. Згідно досліджень краєзнавців, ця легенда є результатом пізнішої комуністичної пропаганди. Документи подають різні відомості, але одна з версій свідчить, що у грудні 1918 року невеликий загін комуністів міста убив начальника Державної Варти військ УНР полковника Зеленського. Саме у відповідь на цю провокацію “красновці” (прихильники Всевеликого Війська Донського на чолі з Петром Красновим), на той час союзники військ УНР, провели каральну акцію на пляшковому заводі. Це зрештою сприяло дискредитації білокозачого руху.
Стінгазети утверджують саме “більшовицьку” версію подій через регулярні випуски у 1967 році. Наприклад, наводять факти з біографій причетних робітників, а випуск №9 розповідає про поховання 13-ти розстріляних робітників — він ілюстрований фотографіями трун перед похованням у братській могилі, фотографіями мітингу і покладання вінків. Випуск приурочений до відкриття нового пам'ятника 13-ти розстріляних робітників.
Ці матеріали показують як аматори-журналісти використовували фотографії, тексти, графічне оформлення для того, щоб розповісти історію для невеликої спільноти заводу.
