Усні розповіді
- ID:
- 33612
- Опис:
-
Інтерв’ю з уродженкою і постійною мешканкою cелища Коропець тепер Монастириського р-ну Тернопільської обл. Жінка народився в українсько-польській родині, охрещена в костелі. За її словами, в роки війни вона навчалася за межами селища, тому мало орієнтувалася в житті населеного пункту часу німецької окупації. Оповідь розпочала розповідь про принади панського маєтку до війни – сад і облаштування інтер’єру палацу, родину пана та її побут, працю місцевих селян у його господарстві. Жінка ділилася дитячими спогадами про міжнаціональне співжиття спільноти селища, релігійні традиції. Мова йшла про численних євреїв-однокласників, їхні родини, заняття, місця проживання, а також єврейську забудову в селищі, долю будинків після війни, синагогу. Окрема сюжетна лінія розмови – примусовий вивіз місцевих євреїв до гетто в Бучачі та розстріли згодом в центрі селища тих, кого не вивезли і тих, кому вдалося повернутися з міста. Детально йшлося про депортацію поляків селища до Польщі в повоєнні роки – мотивацію, обставини виїзду, долю залишеного майна. Наприкінці розмови фокус інтерв’ю зміщений на повоєнне життя респондентки: матеріальне становище, роботу, повсякденне життя, соціальну сферу, медицину. Також оповідачка зосередила увагу на загостренні українсько-польського протистояння в роки війни, спалення в 1945 р. сусіднього польського села Пужники, репресії радянської влади, приїжджих вчительок зі Східної України.
Запис було здійснено в Коропці. Інтерв’юерка – Анна Вилєґала. - Колекція:
- Соціальна антропологія заповнення пустки: Польща й Україна після Другої світової війни
