На плані показано межі території міста з передмістями, приміськими селами, а також підміськими територіями поза межами кордонів міста. Окремим додатком із західної сторони показано території Яловця та Машова (вище суч. перехрестя вул. Личаківської-Пасічної-Глинянського Тракту).

План датовано 1890 роком. Підготовку до друку плану на основі архівних джерел виконав інженер-ад'юнкт будівничого відділу львівського магістрату Юзеф Хованєц (Józef Chowaniec). 

Графічне виконання плану здійнив К. Ганішевські (K. Haniszewski). Друк плану виконано коштом міської ради у літографічному закладі Антоні Пришляка (A. Przyszlak), який діяв у Львові з 1883 по 1921 рр. Останній рік діяльністі літографією управляла донька Пришляка. У 1921 р. літографію продано товариству "Книжниця Польська", яке після об'єднання із друкарнею "Графія", отримало назву "Книжниця-Атляс" [32], с. 15. Місце розташування: вул. Винниченка, 12 [33], c. 217.

Особливість графічного виконання плану - демонстрація окремих об'єктів, що знаходилися на стадії проектування, як то: будівля Промислового музею (суч. пр. Свободи, 20), приміщення Промислової школи (суч. вул. Театральна, 17) та школи Конарскєго (суч. вул. Театральна, 15).

Особливої уваги заслуговує деталізація нереалізованого проекту впровадження парового трамваю у Львові. На плані показано проектоване сполучення Львівсько-Белзецької (Lwowsko-Bełzeckiej) залізничної станції із Вокзалом парового трамваю по cуч. вул. Шевченка (в той час - Janowska), а також демонстрація окремих станцій парового трамваю. 

Проект впровадження парового трамваю розглядався із 1888 р. з метою налагодження сполучення між центральною частиною міста та усіма залізничними станціями [31], c. 226-227.

Легенда:

В легенді подано перелік установ та назв вулиць та площ, які згруповані у дві таблиці. Окрема таблиця містить інформацію про деякі особливості міста Львова.

• У верхньому правому куті розташовано назву: "План королівського столичного міста Львова (з анклавом Яловець, а також Машув. Львув. І частина)" (Plan królewskiego stołecznego miasta Lwowa (z entklawą Jalowiec) (takze Maszów. Lwów I cześć).
• Нижче міститься інформація про автора та дві мірні лінії: "Виданий старанням і коштом Міської ради. Опрацював на підставі урядових джерел Юзеф Хованєц - інженер-ад'юнкт будівничого відділу" (Wydany staraniem i nakladem Rady mieskiej. Opracowal na podstawie zródel urzędowych Józef Chowaniec - inżynier-adjunkt miejskiego urzędu budowniczego).
• У нижньому правому куті та внизу плану міститься інформація про авторів графічного зображення карти: "Виконав літограф К. Ганішевські; Літ. А. Пришляк" (Wykonał Litograf K. Haniszewski", "Lit. A. Przyszlak).
• У верхньому лівому куті розташовано таблицю з 138 об'єктів: "Алфавітний перелік громадських будівель" (Spis alfabetyczny budynków publicznych).
• У нижньому лівому куті міститься таблиця: "Деякі данні з кліматології, геології, топографії і статистики міста Львова" (Niektóre daty z klimatologii, geologii, topografii i statystyki miasta Lwowa).
• У правому нижньому куті подано таблицю, що складається з 273 назв: "Перелік вулиць і площ в п'яти дільницях. І. Галицька дільниця. ІІ. Краківська дільниця. ІІІ. Жовківська дільниця. IV. Личаківська дільниця. V. Дільниця Середмістя" (Spis ulic i placów. I. Dzielnica Halickie. II. Dzielnica Krakowskie. III. Dzielnica Źołkiewskie. IV. Dzielnica Łyczakowskie. V. Dzielnica Śródmieście).
• За межою міста подано назви навколишніх сіл та територій:
• З північного боку: "Клепарів, Замарстинів, Збоїська, Малехів" (Kleparów, Zamarstynow, Zboiska, Malechów).
• З східного боку: "Знесіння, Кривчиці, Яловець (Машів), Лисиничі" (Zniesienie, Krzywczyce, Jałowiec (Maszow), Lesienice).
• З південного боку: "Винники, Сихів, Козельники, Зубра, Кульпарків, Персенківка, Сигнівка, Скнилівок" (Winniki, Sichów, Kozielniki, Zubrza, Kulparków, Persenkówka, Signiówka, Skniłówek).
• Із західного боку: "Білогорща" (Biłohorszcze).

Характеристика карти:

• План виконано в техніці кольорової літографії.
• На плані деталізовано конфігурацію забудови.
• Нумерація забудови відсутня.
• Межі дільниць позначено лінією жовтого кольору.
• Межа міста позначена лінією синього кольору.
• На плані показано маршрут руху кінного трамваю із зупинками та проектований маршрут і станції парового трамваю.
• Усі назви об'єктів на плані позначено польською мовою.

Топоніміка карти:

Топоніміка включає близько 500 об'єктів:

• Адміністративні будівлі: (30).
• Броварні: (1).
• Вулиці, площі, дороги: (288).
• Гідроніми: (4).
• Гороніми: (33).
• Заклади культурного призначення: (6).
• Заклади опіки: (8).
• Залізниця: (6).
• Казино: (2).
• Кладовища: (5).
• Лікувальні заклади: (6).
• Музеї: (2).
• Сакральні споруди: (40).
• Споруди військового призначення: (16).
• Споруди господарського призначення: (16).
• Споруди навчального призначення: (27).
• Парки і сади: (4).
• Різне: (15).
• Товариства: (5).
• Узгір'я: (3).

Перелік видань, у яких план опубліковано:

• Architektura Lwowa XIX wieku. Krakow. 1997. Plany miast, il. 4.

Невідповідності та неточності на карті:

• На верхній частині Стрийського парку міститься напис "Pomnik Kilinskiego" хоча пам'ятник споруджено тільки у 1895 році уже на іншому місці.

Характеристика міста:

Королівське столичне місто - назва, яка увійшла до вжитку після затвердження статуту про самоврядування міста у 1870 р. На плані показано наслідки інтенсифікації будівельного руху та значні модернізаційні зміни міста. На 1890 рік у місті налічувалося близько 140 громадських будівель, серед який 40 з'явилися в останні роки та 14 побудована за міські кошти (gminy miasta) [34], c. 91. 

Серед найважливіших новозбудованих споруд можна виділити: Будинок сейму (1881), Будівлю гімнастичного товариства "Сокіл" (1885), Дирекцію державних залізниць (1887), Арену для перегонів (1889), Казарми жандармерії (1890), Дирекцію пошт і телеграфів (1890), Будівлю Галицької ощадної каси (1889-1891) [31], c. 150, 342-343.

На кінець 80-х - початок 90-х рр. XIX ст. припадають роботи по відновленню, перебудові чи реконструкції ряду сакральних будівель: костелів Анни, Мартина, Петра і Павла, Марії Сніжної, св. Іоана, вежі костелів Марії Магдалини, церкви Параскеви Пятниці [31], c. 338.

Використання бетону з 1878 р. мало вплив не тільки на будівельний рух міста, але й на інтенсифікацію процесу побудови нових каналізаційних каналів. Впродовж 1883-1892 рр. на засклеплення річки Полтви і потоку Пасіка витрачено близько 300.000 злотих. У 1884-1890 бетонні канали були прокладені по сучасних: пр. Шевченка (ul. Akademicka), пр. Свободи (ul. Karola Ludwika, pl. Goluchowskiego), пл. Різні (pl. Rzeźni) [31], c. 322-323.

План показує значне озеленення Львова завдяки облаштуванню скверів у всіх дільницях міста, закладенню нових та облаштуванню старих парків чи прогулянкових територій. У 1879 році закладено Стрийський парк, який вже у 1888 р. разом із розширенням території переіменовано на Парк Кілінського (Park Kilinskiego). У 1881 та 1886 рр. переплановано алеї Міського саду (Ogród mięski). У 1884 р. закладено та заліснено новий Личаківський парк (Park Lyczakowski). У 1888-1890 рр. розширено та озеленено центральну прогулянкову зону Гетьманських валів (Wały Hetmanskie). У 1890 розширено та прикрашено сад поблизу Стрільниці (Strzelnica). [31], c. 227; 318-320.

У 1880 р. акційне товариство з міста Трієст ("Società triestina Tramway") впровадило регулярний рух кінного трамваю у Львові. У місті діяло дві трамвайлі лінії: перша - з Головного вокзалу до пл. Цлови (суч. пл. Митна), друга - з пл. Голуховскіх (суч. пл. Торгова) до Жовківської рогатки (ріг суч. вул. Б. Хмельнтцького - Волинської), які обслуговували близько 2 млн. осіб у 1890 р. [31], c. 330; [20], c. 102.

Чисельність жителів міста станом на 1890 рік становила 119 352 осіб, без врахування військових (8 591). Згідно перепису 1890 р., за віровизнанням у місті мешкало 63 777 римо-католиків, 35 092 євреїв, 18 271 греко-католиків, 1 878 протестантів, 206 вірмен та 106 православних [34], c. 65. 

Кількість мешканців міста разом із передміськими територіями (Клепарів, Замарстинів, Знесіння та ін.) налічувала 136 584 особи. Основою для збільшення чисельності мешканців міста були імміграція, а також природні приріст, який впродовж 1890-1900 рр. складав близько 40% від загального приросту населення Львова [20], c. 64-65. На плані вказано відмінні статистичні дані щодо кількості мешканців Львова (123 000).

У 1890 році у місті нараховувалося 3 322 житлових будівель із 22 532 помешканнями. Від 1890 р. в будівельному русі міста на зміну забудові одноповерховими будинками починає домінувати забудова багатоповерховими кам'яницями. Будівництво малих будинків (робітничих) після 1890 р. зосереджується поза межами міста на підміських територіях (gminy podmieskie) [20], c. 62. На плані вказано відмінні статистичні дані щодо кількості житлових будівель у Львові (3 760).

Автор: Сергій Терещенко