У 1708 р. коштом Зофії з Любомирських Сенявської, дружини великого коронного гетьмана Адама Сенявського, на Личаківському передмісті було споруджено монастир капуцинів та костел Непорочного Зачаття Діви Марії. <br />У 1785 р. орден капуцинів було скасовано австрійською владою, а споруди монастиря та костелу віддали францисканцям, які саме втратили костели Св. Хреста та Св. Антонія. 1830 р. в костелі у збігу вулиць Кармеліцкої та Францішканьскої (тепер відповідно вулиці "Просвіти" та Короленка, 1) сталася пожежа, після відбудови 1833 р. його знову освятили (1838). Окрім іншого оздоблення костелу, у вівтарі зберігався образ Св. Роха, патрона живописців та захисника від пошестей - роботи надвірного живописця короля Яна ІІІ Собєського Мартіна Альтамонте. Згодом було добудовано дзвіницю, мур, споруджено орган. На початку ХХ ст. замість образу Діви Марії , що був розташований між двома вікнами на фасаді, було установлено барельєф. <br />Після ІІ Світової війни монахи францисканці покинули Львів, приміщення міняли власників, випадковість яких спричинила знищення цінних історичних та художніх пам'яток. 1998 р. за проектом архітектора Миколи Рибенчука давній костел був відреставрований, а в 2000 р. міська влада віддала приміщення костелу спільноті Християн Адвентистів Сьомого Дня, що пристосували його для своїх потреб і розташували тут молитовний дім.