Костел св. Петра та Павла Апостолів ордена Єзуїтів збудовано в 1610–1635 рр. Його будівничим був італійський єзуїт, генеральний архітектор ордена в Польщі Джакомо  Бріано. У 1744-1746 рр. за проектом Себастьяна Фесінгера був споруджений головний вівтар, оздоблений фігурами патронів ордену Св. Ігнатія Лойоли, Св. Францішека Ксаверія, Св. Станіслава Костки та Св. Алоїза Гонзаго. В костелі містились три цінні пам’ятки, що походили з первісного дерев’яного костелу, серед яких була Ікона Матері Божої Утішительки — одна з п’яти копій образу з каплиці Боргезе Мадджоре, створена за дозволом папи Пія V (1566–1572 рр.). Поруч із костелом був збудований монастир і колегія, які неодноразово перебудовувалися. <br />1773 р. орден єзіїтів був скасований австрійською владою. Єзуїти покинули свою львівську резиденцію, в приміщеннях було розташовано австрійські офіційні установи, а костел, найбільший у Львові, став гарнізонним. В радянський час він використовівався як склад, зокрема, як книгосховище Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.<br /> Існуюча на фотографії огорожа вказує місце розташування першого львівського світського пам’ятника гетьману Станіславу Яблоновському, який колись стояв у подвір’ї Єзуїтської колегії, згодом – на Гетьманських валах, а від 1930 р. в центрі маленької площі (тепер пл. С. Яворського) перед головним входом до костелу Св. Петра і Павла. Наприкінці 1940-х років пам’ятник безслідно зник, розділяючи долю майже всіх дорадянських львівських пам’ятників.