На поштівці зображено центральний вхід до найдавнішого парку Львова з боку Галицького сейму (тепер Львівський національний університет ім. І. Франка), обрамований двома кам'яними стелами-обелісками із зображеннями голів левів (не збереглися) та квітник, в центрі якого було поміщено вазу з барельєфами (1839 р.), що за інтерпретацією твору Бертеля Торвальдсена зображають "Течію людського життя" (нині ваза перенесена до теперішнього входу на головну алею парку). Квітник відмежований від парку півколом шпалер, що підкреслює ряд постаментів з бюстами славетних львів'ян: журналіста Яна Добжанського, театрального режисера Яна-Непомука Камінського, громадського діяча князя Леона Сапеги, художника Артура Гроттгера, засновника навчально-виховного закладу о. Самуеля Гловінського, поета графа Юзефа Дунін- Борковського, спорудженими у 1894-1896 рр. скульпторами Антоні Попелем та Тадеушем Барончем. Парк має довгу історію,він був закладений в кінці XVI ст. львівським патрицієм з родини Шольц-Вольфовичів. В XVII-XVII ст. парк разом із навколишніми землями (т.зв. Ряшівський лан) орендували єзуїти. З цього часу за ним закріпляється назва Єзуїтського саду і навіть після касації ордену назва сад Єзуїтський чи Поєзуїтський вживається до початку XX ст. У 1799 р. парк купив Йоганн Гехт, що переобладнав його у французькому стилі та добудував нові споруди. У середині XIX ст. парк перейшов у власність міста і був перепланований міським садівником Карлом Бауером у англійському стилі. З цього часу його офіційна назва - Міський парк. У 1916 р. парк змінив назву на парк ім. Тадеуша Костюшка, а в радянський час його переіменовано на честь Івана Франка.