Костел місіонаріїв Св. Войцеха (Адальберта) Єпископа та Мученика (вул. Довбуша, 24). Первісний дерев’яний костелик збудовано на цьому місці в 1607 р. коштом міщанина Петра Москалика та внесками інших заможних львівських міщан. У 1599 р. внаслідок епідемії у Львові померло близько 2000 мешканців. Петро Москалик втратив тоді двох дітей; оскільки на будь якому костельному цвинтарі не можна було ховати померлих від інфекційних хвороб, він поховав їх у полі, поставивши кам'яний хрест. Таку ж трагедію пережили тоді інші львівські родини, отже охоче долучилися до спорудження костелу, який було присвячено патрону Польщі Св. Войцеху. В 1702–1703 рр. була споруджена мурована будівля (в 1704 р. тут деякий час перебував шведський король Карл XII, після чого вирушив на здобуття Львова). В костелі Св. Войцеха було три дерев'яні вівтарі; головний - з образом Св. Войцеха та бічні - Діви Марії та Св. Розалії, а також три дзвони. Від 1747 р. до 1783 р. в будівлі утримували духовну семінарію отці місіонарії. Після ліквідації чину та закриття костелу до початку ХХ ст. приміщення костелу та монастиря використовували як військовий склад, в 1897 р. в монастирській споруді розташували бурсу для незаможних учнів середніх шкіл. В 1906 р. монастир віддали Товариству бурси Св. Войцеха, яке по домовленості з військовим відомством надбудувало для розташування ще існуючого військового складу старий склад на Високому замку. У 1906 р. було посвячено костел, над брамою був напис "Sancto Adalberto Gloria, Ave Sancta Maria". Під час І світової війни для потреб армії було реквізовано дзвони, а в наступному році Товариство охорони дитини розташувало тут сиротинець. У 1933 р. знову було відкрито і посвячено костел.<br /> Після ІІ світової війни костел та монастир також не використовували за призначенням. Тепер тут розташований Храм Святого Йосафата і Всіх Українських Мучеників української Греко-Католицької Церкви.