23 вересня 1962 р. у невеликому сквері, влаштованому на стику вулиць Івана Франка, Інститутської (тепер Свєнцицького) та Паркової був урочисто відкритий пам'ятник Герою Радянського Союзу Ніколаю Кузнєцову (1911-1944) роботи скульпторів В. Власова, С. Рукавішнікова та Валентина Подольського за участі архітектора Володимира Дорошенка. На фасаді гранітного постаменту було викарбувано: «М.І.Кузнецов. Герой Радянського Союзу.» На лівому боці постаменту – слова з листа Кузнєцова до рідних, а з правого – уривок з «Пісні про сокола» М.Горького. У 1993 р. пам'ятник перевезли на батьківщину Кузнєцова - до міста Талиця (Росія). Неподалік, на вул. І.Франка, в лютому 1944 р. Н.Кузнєцов, що діяв у окупованому Львові під прізвищем Пауля Зіберта, застрелив віце-губернатора Генерал-Губернаторства Бауера та начальника канцелярії Шнайдера. Радянський розвідник виконував у окупованому Львові завдання НКВД під чужим прізвищем; документи, що висвітлюють його справжню біографію, діяльність та дещо загадкові обставини загибелі надійно зберігаються в архівах КГБ. У 1993 р. пам'ятник був перевезений на батьківщину Кузнєцова - до міста Талиця Свердловської області. З тильного боку пам'ятника видно споруду будинку "Львівенерго". Цей монументальний будинок почали споруджувати в 1938 р. за проектом архітектора Тадеуша Солецького, він призначався для розташування Польського історичного товариства.