За сприяння Крайової шкільної ради у Львові в 1869 р. при монастирі вірменських бенедик­тинок

на вул. Скарбківській (тепер

вул. Лесі Українки), 10

відкрито перший дворічний жіночий педагогічний курс. Через кілька років

Учительська Семінарія стала чотирирічною, викладання велося за планами Крайової

шкільної Ради. Семінарія

готувала вчителів для дошкільних закладів та початкових шкіл.

Арифметика, геометрія та історія

викладалися українською мовою, а інші предмети (за винятком польської та

німецької мов і педагогіки) — польською мовою. Науковий план складався з 17

обов’язкових дисциплін; викладацький склад налічував 30 чоловік. Від 1874 р. з

метою ознайомлення майбутніх вчителів з теорією та методикою дитячих оздоровчих

майданчиків (так званих фреблівських) при Семінарії створено фреблівський

садочок для проведення практичних занять на відкритому повітрі. 1900/1901 навчальний рік розпочався

для Семінарії у власному будинку, спорудженому в 1899 р. на вул. Сакраменток

(тепер вул. Туган-Барановського), 7 архітектором Григорієм

 Пежанським.

Наприкінці 1920-х років Учительська

семінарія отримала назву на честь поета Адама Асника, а в 1939-1941 роках вона

мала статус Педагогічної школи , де отримували підготовку вчителі І – IV класів. Після ІІ Світової війни в будинку розташували Львівське педагогічне училище №1,

в 1957- 1969 рр. додалося ще музично-педагогічне відділення, яке згодом було

переведено до Педагогічного училища №2. Тепер

цей найстаріший педагогічний навчальний заклад України має назву Педагогічного коледжу Львівського національного університету ім. І.Франка. <br /><i>Ірина Котлобулатова</i>