За сприяння Крайової шкільної ради у Львові в 1869 р. при монастирі вірменських бенедик­тинок<br />

на вул. Скарбківській (тепер<br />

вул. Лесі Українки), 10<br />

відкрито перший дворічний жіночий педагогічний курс. Через кілька років<br />

Учительська Семінарія стала чотирирічною, викладання велося за планами Крайової<br />

шкільної Ради. Семінарія<br />

готувала вчителів для дошкільних закладів та початкових шкіл. <br />

<br />

Арифметика, геометрія та історія<br />

викладалися українською мовою, а інші предмети (за винятком польської та<br />

німецької мов і педагогіки) — польською мовою. Науковий план складався з 17<br />

обов’язкових дисциплін; викладацький склад налічував 30 чоловік. Від 1874 р. з<br />

метою ознайомлення майбутніх вчителів з теорією та методикою дитячих оздоровчих<br />

майданчиків (так званих фреблівських) при Семінарії створено фреблівський<br />

садочок для проведення практичних занять на відкритому повітрі. 1900/1901 навчальний рік розпочався<br />

для Семінарії у власному будинку, спорудженому в 1899 р. на вул. Сакраменток<br />

(тепер вул. Туган-Барановського), 7 архітектором Григорієм<br />

 Пежанським. <br />

<br />

Наприкінці 1920-х років Учительська<br />

семінарія отримала назву на честь поета Адама Асника, а в 1939-1941 роках вона<br />

мала статус Педагогічної школи , де отримували підготовку вчителі І – IV класів. Після ІІ Світової війни в будинку розташували Львівське педагогічне училище №1,<br />

в 1957- 1969 рр. додалося ще музично-педагогічне відділення, яке згодом було<br />

переведено до Педагогічного училища №2. Тепер<br />

цей найстаріший педагогічний навчальний заклад України має назву Педагогічного коледжу Львівського національного університету ім. І.Франка. Ірина Котлобулатова