Вхід до синагоги "Золота Роза" був розташований у подвір'ї на вул. Бляхарській,27. Історія побудови цієї синагоги ось вже п'ять століть оповита міфами та легендами. Багатий та впливовий львівський купець Ісаак Нахманович у 1580 р. придбав земельну ділянку на так званому Олеському пляці, де спорудив житловий будинок. У подвір'ї кам'яниці архітектор Павло Щасливий спорудив невелику родинну синагогу. Божниця отримала назву "Турей Захав" - "Золоті ворота". Синагога являла собою невеликий зал (9х18 м) з готичним склепінням та багатим ренесансним декором. Невдовзі на земельну ділянку висловив претензії орден єзуїтів. Почався багаторічний розгляд судової справи в королівському суді, яку в кінці кінців виграла єврейська громада. З плином часу історія побудови синагоги та багаторічна суперечка із впливовими єзуїтами трансформувалася у місцевому єврейському фольклорі та об'єднала реалії та легенди. З того часу історія синагоги пов'язана з ім'ям Нахмановича Рози, освіченої доброчесної жінки, яка брала активну участь в справах єврейської громади, займалася благочинністю, а після смерті чоловіка і його справами. Назва родинної синагоги Нахмановичів на вул. Бляхарській (тепер вул. І. Федорова) з часом перетворилася на "Турей Ройзел" - "Золота Роза". Під час ІІ світової війни вона була знищена.
