Алея, що веде до головного вокзалу, упродовж ось вже 150 років не змінювала свого напрямку, призначення та в загальних рисах зовнішнього вигляду. <br />Натомість її назва мінялася 7 разів. Із побудовою першого львівського вокзалу Акційного товариства ім. Карла Людвіка алея, що вела від вул. Городецької, отримала назву Цуфарштрассе (1876 р.). Наприкінці ХІХ ст. вокзал перейшов у державну власність, із впорядкуванням навколовокзальної території алею назвали Дрогою до дворца (1892). У 1920 р. її назвали Дояздовою; у 1930 р. - Алеєю Фоша на честь верховного головнокомандувача військами Антанти маршала Франції та Польщі Фердинанда Фоша. Під час першого радянського перейменування вулиць алея отримала назву Вокзальної, а в часи німецької окупації спочатку було повернуто назву на честь маршала Фоша, а вже наприкінці 1941 р. - Бангофштрассе. В 1944-1993 роках існувала назва Вокзальна, від 1993 р. - Чернівецька.<br /> На зображенні Вокзальна алея, що веде до повністю відбудованого після ІІ Світової війни Головного вокзалу, обидва боки якої щільно засаджено деревами. Центральну частину алеї розділяє навпіл квітник, засаджений суцільним рядом червоних канн, які були в той час надзвичайно популярними у Тресті зеленого господарства. Через рівні проміжки установлені декоративні вази на невисокому постаменті, в яких також висаджено квіти. <br />Лівим боком дороги в напрямку від вокзалу їдуть автомобілі, такі ж простежуються вдалині, під стінами вокзалу. Це найбільш популярні авто кінця 1940-початку 1950 років у Радянському союзі - модель М-20А "Побєда" виробництва Горьковського автомобільного заводу. "Побєди" почали використовувати як таксі від 1946 р., у 1948 р. модель для таксі відрізнялася коліром - їх виготовляли із світлим верхом та сірим низом, які посередині розділяла шахматна смуга, а на лобовому склі горів зелений вогник, знак того, що машина вільна. З наступного, 1949 р. почався масовий випуск різнокольорових машин для використання їх в якості таксі.