1 березня 1945 р. видано Постанову „Про будівництво кладовища на Пагорбі Слави для захоронення офіцерів і бійців Червоної Армії” було видано ще 1 березня 1945 р. „Пагорб Слави” було вирішено спорудити на вул. Пасічній, у східній частині Львова, на місці, де колись, ще під час І Світової війни було встановлено хрест у пам'ять загиблих російських вояків. Проектування було доручено архітектурно-проектній конторі „Львівпроект” на чолі з тодішнім головним архітектором Львова Андрієм Натальченком. Проект військового цвинтаря представила група архітекторів у складі Анатолія Натальченка, Генриха Швецько-Винецького та Івана Персикова, його затвердила постанова львівської міської Ради депутатів трудящих та бюро міського комітету КП(б)У 12 березня 1945 р. Виготовленням скульптурної частини цвинтарю керував відомий радянський скульптор Сергій Меркуров, а скульптурні композиції комплексу проектували львівські архітектори. На площі у 0,73 га було розташовано прямокутно розпланований некрополь. На кутах комплексу розташували чотири братські могили, де поховано по 65 воїнів, поєднані між собою алеями. Над братськими могилами установлені скульптурні композиції «Присяга» та «Батьківщина-Мати» (скульптор М. Лисенко) та «Воїн із прапором» (скульптор В. Форостецький), а також обеліск з сірого граніту пам’яті російських воїнів, що полягли в боях у 1914 р., установлений у 1952 р. Проект монументу було затверджено 26 серпня 1946 р. Архітектурною радою зі справ архітектури при Раді Міністрів УРСР., а офіційно відкрито 23 лютого 1958 р. З того часу, а особливо в 1970-тих роках, мемориальним комплексом опікувалися піонери львівських шкіл, виставляючи під час радянських свят та урочистих і ювілейних дат почесну варту. Покладалися також квіти на могили загиблих, велася пошукова робота по встановленню біографічних даних похованих на цьому місці військових.
