На зображенні сквер у колишньому подвір'ї синагоги "Золота Роза". Одна з найкрасивіших львівських легенд і досі оповита таємницею, а правдива історія так і лишається невідомою. Безсумнівними є кілька елементів цієї легенди: адреса - вул. Бляхарська,27; автор - архітектор Павло Щасливий; назва - "Турей Захав" - "Золоті ворота". Історики та мистецтвознавці відзначають в невеликому залі синагоги розміром 9х18 цікаве поєднання елементів готичної архітектури та багатого ренесансного декору. З плином часу історія побудови синагоги трансформувалася у місцевому єврейському фольклорі та об'єднала реалії та легенди. Сучасні екскурсоводи досі розповідають невівдомо ким складені байки про синагогу, родину Нахмановичів та Золоту Розу. З того часу історія синагоги пов'язана з ім'ям невістки Нахмановича Рози, тому назва родинної синагоги Нахмановичів на вул. Бляхарській (тепер вул. І. Федорова) з часом перетворилася на "Турей Ройзел" - "Золота Роза". Під час ІІ світової війни вона була знищена гітлерівцями, як і всі єврейські сакральні споруди, в тому числі і передпоховальну каплицю на Новому єврейському цвинтарі. Існують фотографії руїни, які після брутального знищення синагоги встиг зробити архітектор Януш Вітвіцький, автор Пластичної панорами Львова. Після ІІ Світової війни у подвір'ї перед входом до давньої синагоги було влаштовано невеликий сквер.
