У 1948 р. на базі заводу "Укргазапарат" на вул. Залізничній, 7 було збудовано завод автонавантажувачів. Вже влітку на завод приїхала велика група конструкторів та технологів з московського технологічного інституту «Оргавтопром» і приступила до розробки технології і креслень інструментів та пристроїв для виробництва автонавантажувачів. 27 вересня 1948 р. за наказом директора у зв'язку з початком реконструкції заводу під виробництво автонавантажувачів і забезпечення цехів нестандартним обладнанням і виробничо-технічним інвентарем, організовувався цех нестандартного обладнання. Заводська лабораторія була реорганізована в центральну заводську лабораторію в складі хімічного, механічного, металографічного, формовочних матеріалів і фотографічного відділень. В 1948 р. за завданням Держплану СРСР група конструкторів Дніпропетровського заводу спроектувала перший в Радянському Союзі універсальний автонавантажувач з вилочним захватом. Роботою керував лауреат Державної премії конструктор Віталій Андрійович Грачов. До створення нової машини були залучені і молоді конструктори заводу автонавантажувачів: Микола Олександрович Долгопольський, Михайло Миколайович Лепілін, технік Володимир Олександрович Карелін. Перед конструкторами було поставлено завдання максимально використати стандартні автомобільні вузли і деталі. Новому автонавантажувачу - компактній самохідній вантажопідйомній машині – було присвоєно індекс «4000». Першу машину збирала бригада слюсарів під керівництвом Леоніда Кіндратовича Овчаренка: Олександр Веретенников, Семен Пекаровський, Петро Пень. 11 червня 1949 р. із заводських воріт вийшли перші машини серійного виробництва.