Час заснування
школи глухонімих сягає 1828 р., коли невідомий доброчинець надав первісний
капітал у вигляді 15 акцій Національного банку. що дорівнювало 16000 флоринів.
Вважалося, що за псевдонімом Францішек Гольд або Гольдгайм укривається особа
австрійського імператора Франца І. Сучасні дослідники встановили, що анонімним
доброчинцем був австрійський єпископ Ян Міхал Леонгард. 4 жовтня 1830 р.
відкрився Галицький приватний інститут глухонімих Св. Трійці, де навчалися 10
вихованців. Першим опікуном закладу був губернатор Галичини князь Лобковіц; першим директором
(1830 - 1836 рр) - о. Ян Гоффман; першим
учителем та вихователем - випускник Празького інституту глухонімих, чех Домінік
Віхітіль. У 1833 р. Галицький заклад глухонімих розташувався у власній кам’яниці
на вул. На Рурах, 563 (нині це будинок№11-а на вул. О.Кониського), купленій за сприяння ерцгерцога Фердинанда
д`Есте, губернатора Галичини
в 1835 - 1847 рр. Через невідповідність кам’яниці до потреб виховного закладу її „замінили” на земельну ділянку на вул. Личаківській, 35,
де в 1841 р. було споруджено власний будинок, розрахований для прийому 60
вихованців. Будинок оточував чудовий парк. розпланований університетським
садівником Карлом Бауером. Парк виконував кілька функцій: -декоративну (з боку
вул. Личаківської та центрального входу він мав вигляд регулярного парку), -навчально-виховну (як садова ділянка для
навчання майбутніх садівників), -розважальну (як місце відпочинку, розваг, забав та гімнастичних вправ).
1880 р. кам’яниця була реставрована, 1894 р. -
добудовано два крила, у 1899 р. з добудовою третього поверху значно збільшилася
корисна площа.
Із зростанням
кількості вихованців зростала кількість вчителів; у 1830 р. був тільки один
учитель; наприкінці ХІХ ст. - 13 вчителів. З працею в закладі пов’язана
діяльність сурдопедагогів Домініка Віхітіля, Антоні Пантери, Томаса Хохолоушека,
Антоні та Елеонори Мейбаумів. В 1919-1935 рр. керівником закладу був Францішек
Шайнер, випускник Учительської семінарії, який працював у школі глухонімих від
1898 р. Йому вдалося зберегти цю спеціалізовану школу, незважаючи на нелегкі
умови тривалої післявоєнної кризи. В період німецько
- фашистської окупації вихованці закладу глухонімих були вивезені до с.
Гребенів Сколівського району. Заклад відновив роботу в липні 1944 р. Нині в приміщенні
давнього закладу для глухонімих на вул. Личаківській, 35 функціонує Львівська спеціальна загальноосвітня школа
-інтернат Марії Покрови для глухих дітей.
Тут навчаються
діти з вадами слуху віком від 6-7 років з сіл та міст Львівської області; в
інтернаті мешкають близько 70 дітей, об' єднаних у вікові групи. Обов’язковим є
дев’ятирічний курс навчання, повну середню освіту впродовж наступних двох років
мають право отримати кращі учні школи. Крім загальноосвітніх дисциплін, учні
навчаються основам професій швеї та столяра; вихованці пишаються шкільною
футбольною командою.Виконання шкільних програм забезпечують 50 педагогів, 35 з
яких мають спеціальну сурдопедагогіічну освіту.
Ірина Котлобулатова
