Оскільки поняття "вживу" перейшло свої звичні території, ми "виходимо в люди" тепер онлайн, і зараз посилена репрезентація себе через соціальні мережі, які транслюють нас такими, якими ми себе через них видаємо-показуємо. Дія соціальних мереж як ніколи працює, бо ми не бачимо одне-одного, ми лише бачимо статуси і профілі, новини зі стрічок і прямі ефіри (все перелічене – ніщо інше, як фільтри справдешнього побуту, який залишається за межами екранних дюймів). Ми бачимо ту картину людини, яку вона нам дозволяє бачити; ту біографію, яку складає сама про себе. Це враження, яке ми хочемо навіяти глядачеві, справжній габітус залишається не просто на периферії – він недоступний нам за екраном. Емпіричні досвіди про співбесідників зводяться до переписувань, зретушованих фото, змонтованих відео та голосових повідомлень.
