По ходу протікання Вулецького потоку долиною (тепер це вул. Акад. Сахарова), він утворював численні стави та ставки - одним з них був існуючий дотепер Вулецький став. Ще наприкінці ХVIII ст. це були два невеликих заболочених ставки власності ордену домініканок. За П. Гранкіним, став мав назву «Полтава». <br />Із скасуванням ордену Вулецький став багаторазово змінював власників. Із розвитком міста ставок перетворився на місце відпочинку, з боку вулиці Іссаковича (тепер вул. Горбачевського) був споруджений двоповерховий дерев’яний будинок, де містився ресторан та кегельбан. <br />1871 р. власником земельної ділянки, будинку та ставу був Миколай Левицький, , наприкінці 1880-х років – Г. Камінський, ще через 10 років – Емілія Маріон, став перебував у власності родини Маріонів майже до І Світової війни. Називали його багатьма назвами – Полтава, Вулецький, Левицького, Маріонової, саме в роки власності Е. Маріон він отримав назву «Світязь» - на честь найглибшого озера України з системи Шацьких озер. Ця назва так і залишилася до ІІ Світової війни. Вже з початку ХХ ст. його широко використовували для плавання, ігрових видів спорту, взимку – як ковзанку. У міжвоєнний період це було веслярсько-купальне підприємство з гарним пляжем, за згадками сучасників " на ставі Маріона можна було досхочу накататися за 5 центів. Досить скромно облаштований, два газових ліхтаря, невелика роздягальня, в неділю грали катаринки».<br /><em>Ірина Котлобулатова</em>