Валерій Гнатенко народився 1947 р. у м. Рені,
стародавньому порті на березі Дунаю. Талановитий художник отримав початкову художню
освіту у Білгород-Дністровській дитячій художній школі, від 1964 р. продовжив у Одеському художньому училищі ім.
Грекова, де викладали у манері доброї академічної школи. Познайомившись із студенткою Львівського
університету Стефанією Гулик, подругою Ірини Стасів-Калинець, Валерій Гнатенко
вповні розділив її опозиційні погляди на українське соціалістичне суспільство. В 1968 р. Стефанію
Гулик виключили з університету за читання книги В’ячеслава Чорновола «Лихо з
розуму». У 1970 р. після закінчення
училища Валерій Гнатенко та Стефанія Гулик одружилися в Одесі і Гнатенко, разом
із товаришем, художником Володимиром Магінським переїхав до Львова. Народився син Назар. 1971 р. він
поступив до Львівського державного інституту прикладного та декоративного
мистецтва. Знайомство із Романом Сельським, із Львівською малярською школою,
для якої була характерна більша декоративність та широке поле творчого пошуку,
стали сприятливими для художника. В цей час для Валерія Гнатенка характерна
напружена творча діяльність, було створено багато експресивних портретів,
емоційних карпатських пейзажей, натюрмортів.
1972 р. Стефанія Гулик-Гнатенко була арештована, її звинувачували в
антирадянській пропаганді, у нього вимагали публічного засудження діяльності дружини. Валерій хворіє, можливо з огляду на хворобу чоловіка
та маленьку дитину, Стефанію
Гулик-Гнатенко було відпущено. 1987 р., в 40-річному віці Валерій Гнатенко
помер; можливо, цю передчасну смерть прискорило творче незадоволення, затяжна
депресія, несприйняття радянського суспільства. Після смерті чоловіка Стефанія
Гнатенко виїхала до США, 1988 р. в Українському музеї у Нью-Йорку відбулася
посмертна виставка творів Валерія Гнатенка. Ірина Котлобулатова
