1964 р. студент Одеського художнього училища ім. Грекова, майбутній художник Валерій Гнатенко під час літньої практики познайомився із студенткою філологічного факультету Львівського університету Стефанією Гулик, подругою Ірини

Стасів-Калинець. Валерій Гнатенко повністю розділив опозиційні погляди дівчини на

українське соціалістичне суспільство. В 1968 р. Стефанію Гулик

виключили з університету за читання книги В’ячеслава Чорновола «Лихо з розуму». У 1970 р. після закінчення училища Валерій Гнатенко та

Стефанія Гулик одружилися в Одесі і Гнатенко, разом із товаришем, художником

Володимиром Магінським переїхав до

Львова. Народився син Назар. 1971 р. В. Гнатенко поступив до Львівського державного

інституту прикладного та декоративного мистецтва. Знайомство із Романом

Сельським, із Львівською малярською школою, для якої була характерна більша

декоративність та широке поле творчого пошуку, стали сприятливими для

художника.  1972 р. Стефанія Гулик-Гнатенко була арештована, її звинувачували в

антирадянській пропаганді; від чоловіка вимагали публічного осуду дружини, від чого він, з притаманною йому безкомпромісністю та категоричністю відмовився. Валерій хворіє, можливо з огляду на хворобу чоловіка

та маленьку дитину, Стефанію

Гулик-Гнатенко було відпущено. 1987 р. в 40-річному віці Валерій Гнатенко

помер, можливо, цю передчасну смерть прискорило творче незадоволення, затяжна

депресія, несприйняття радянського суспільства. Після смерті чоловіка Стефанія

Гнатенко виїхала до США, 1988 р. в Українському музеї у Нью-Йорку відбулася

посмертна виставка творів Валерія Гнатенка.На фото зліва направо: 1 - невідома; 2 - Валерій Гнатенко; 3 - Стефанія Гулик; 4 - Володимир Магінський, за його спиною - Ірина Калинець. <br /><i>Ірина Котлобулатова</i>