1909 р. на вулиці Рейтана, 3 (тепер вул. Леся Курбаса) архітектори Зигмунт Федорський та Станіслав Мацудзінський спорудили будинок Театра-варьєте «Казіно де Парі» /Casino de Paris, де відбувалися концерти та ревю, а в 1911-1918 роках ще й діяв кінотеатр Мельхіора Майблюма, одного з найвідоміших львівських кіновласників. Верхні поверхи будинку займав готель «Бельведер». Кіносеанси відбувалися у невеликому овальному залі, другий поверх якого займали балкони з ложами. Інтер’єри театру були багато декоровані – стіни та стеля розписані художником Зигмунтом Бальком, скульптурний декор виконував скульптор Францішек Бернат, його ж авторству належать скульптури та маскарони, розташовані на фасаді будинку. В міжвоєнний період «Казіно де Парі» змінило вар’єте “Багателя», під цією є назвою воно діяло в часи німецької окупації Львова. Після ІІ Світової війни, наприкінці 1940-х років/на початку 1950-х років в будинку функціонував Палац піонерів, а в залі відбувалися різноманітні заходи – концерти, огляди піонерської художньої самодіяльності. Вулиця Рейтана в 1950 р. отримала назву вул. Павліка Морозова як більш відповідну піонерській тематиці, а буйні розписи та скульптурний декор інтер’єрів було знищено. В 1956 р. Львівський міський палац піонерів перевели у відреставроване приміщення на вул. 1 Травня, 16 (тепер пр. Свободи), а у приміщенні, що звільнилося, розташувався Будинок народної творчості. Пізніше, у 1960 роках він отримав назву Обласного науково-методичного центру народної творчості і культурно-просвітницької роботи. Крім того, у будинку розташувалася Музично-театральна бібліотека. В цей час у залі також відбувалися концерти та обласні огляди народної творчості, а також репетиції численних танцювальних гуртків та колективів. Від близько 1990 р. в приміщенні розташувався Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса. Ірина Котлобулатова
