На зображенні початок пр. Леніна (тепер пр.
Свободи) та світлові реклами з назвами кінотеатрів «Спартак» та «Дніпро»,
розташованих в будинку №5. Вхід до кінотеатру «Дніпро» провадив з вулиці, а
вихід глядачів здійснювався у подвір’я будинку №5. Вхід
до кінотеатру «Спартак» провадив з подвір’я, виходили ж глядачі на вулицю Банківську, де тепер розташований бічний
вхід до торговельного пасажу “Плазма» (спорудженого 2010 р.). Кінотеатр І класу «Дніпро» розпочав функціонування вже
влітку 1944 р. ще під своєю давньою назвою – «Казино». З нового, 1945 р. як і всі
сімнадцять існуючих тоді львівських кінотеатрів, він був перейменований і
отримав назву «Дніпро». Початки кінотеатру, створеного під назвою «Казино», сягають 1912-1913 рр., коли
купець Ян Кароль Строменгер (1852-1940) відкрив у власному будинку кінотеатр
«Казино». За проектом спілки архітекторів Зигмунта Кендзерського та Адама
Опольського у подвір’ї спорудили
прибудову, де і розташувався кінотеатр, глядацький зал якого був розрахований
на 290 місць. Під час І Світової війни
кінотеатр мав назву «Кіно Польських легіонів» - данина часу. Після закінчення війни заклад
змінив назву на «Кіно Новини» (1917-1926). В 1926-1929 рр. архітектор Вавжинець
Дайчак здійснив реконструкцію та перебудову кінотеатру, після чого було
повернуто первісну назву – «Казино». Власником кінозакладу був тоді Леон Млодзінський. Саме в цей час було влаштовано вхід з вул.
Легіонів (тепер пр. Свободи) (1934 р.), глядацький зал збільшився до 542 місць, заклад отримав велике фойе, а також зал
очікування, де перед початком сеансу глядачів розважав оркестр. Ця традиція
зберігалася і в радянський час, оркестр працював до 1970-х років, а у вестибюлі
нераз влаштовувалися виставки фотографії, графіки та живопису. Із занепадом кінофікаційної мережі припинилася і робота колись надзвичайно
популярного та успішного кінотеатру «Дніпро» (2004 р.), тепер приміщення
використовують різноманітні торговельні підприємства. Ірина Котлобулатова
Ключові слова:
Вулиця, забудова, кінотеатр, реклама, транспорт, люди
