Коментує Ірина Терещенко: <br />

“На фото мої найрідніші: бабуля Ніна, тьоті Ірина та Зеновія. Дівчатка й вона сама одягнені в плаття, що бабуся шила самотужки. <br />

Розкроювала тканину для цих суконь за трафаретом, нанесеним на шпалери, сестра чоловіка – тітка Юльця, бо вона закінчила швацькі курси. Бабулі важко було це зробити правильно біля горловини, рукавів, зате вона вміло зшивала готовий виріб. <br />

Швейну машинку (фабрика м. Подольська) молоде подружжя купило на базарі, з рук, вона вже побувала у вжитку. Бабусин чоловік зробив машину з ножним приводом. Це полегшило роботу бабулі. Сама підкорочувала речі, шила постільну білизну, одяг і не тільки.<br />

Моя цьоця, яка є на цій фотографії, згадувала, що плаття пошиті з матеріалу перкаль. Купували його в місцевому магазині, і коштував він орієнтовно 3 карбованці, тоді як за ситець правили від 1 карбованця 20 копійок за метр. Сукенка була дуже приємна, і цьоця любила її одягати. Щодо колірної гами, то основою тону був сірий, а по ньому тьмяні червоні й зелені квіти. У той час яскравих тонів у тканинах просто не було. Старша сестричка моєї цьоці має розкішне плаття, а в косичках – атласну стрічку. Як на мене, ці сукенки – класика дитячого одягу. Сама бабуля на фотографії в картатому платті з вовняної тканини.<br />

Бабуся шила собі, родині, найближчим знайомим усе життя, майже до 1991 року. Освіти швачки вона не мала, просто природний хист, уміння інтуїтивно розуміти, як це зробити; ставали в пригоді підказки від сестри чоловіка. Згодом вона навчилася розкроювати самотужки, опанувала і це. Серед виробів, що вона шила, були сарафани, плаття, косинки, сумки з тканини, щоб ходити до магазину, на роботу, базар тощо. Зазвичай це були прості, але досить практичні речі”.<br />

<br />

Фотографію надала Ірина Терещенко.