Розповідає Тамара Лубенець:<br />

“Я любила фотографуватися, мріяла стати артисткою. Переодягалася в різні костюми й колекціонувала фото. У післявоєнному Києві з одягом було скрутно і грошей у людей не було. Тому купували нові речі дуже рідко, а перешивали старий одяг – наприклад, з двох суконь робили одну нову. Адже жага до краси завжди є, незалежно від того, чи має людина майно і гроші. Завжди хочеться бути гарною. Сама я одяг не перешивала, але й до кравців у ті часи не зверталася. Перешиванням займалася мама, її знайомі, подруги, сусіди, яких просили допомогти.<br />

Під черевики чи босоніжки завжди надягали шкарпетки, бо взуття на босу ногу не було прийняте”.<br />

<br />

1951, вересень<br />

<br />

Фотографію надав Сергій Гриненко.