<div>Машинобудівний, ливарний, чавуноплавильний, сталеливарний і прокатний завод Краматорського металургійного товариства розташовано біля станції "Краматорськ" Південної залізниці Ізюмського повіту, Харківської губернії.</div><p></p><p></p>Завод побудовано на базі механічного та котельного заводу

фірми "Фіцнер і Гампер". 23 квітня 1899

р. до машинобудівного профілю додалась ще металургія та було утворено акціонерне Краматорське

металургійне товариство. Станом на 1913 р.

основний капітал товариства становив бл. 7,2 млн. руб.<p></p> До 1909 р. на

заводі працювало понад 1,7 тис. робітників, діяло 6 парових, 75 електричних двигунів

і 3 динамомашини загальною силою в 7,5

тис. к.с. Річне виробництво оцінювалось у 7 млн. руб. <div><br></div><div>Станом на 1913

р. на заводі працювало&nbsp;&nbsp;2,8 тис. робітників, 220 службовців (з них - 46 інженери), діяло 265 машин загальною потужністю

22,1 тис. к.с. та 2 доменні печі. Річне

виробництво оцінювалось у 12 млн. руб.</div><div><p></p> Номенклатура

виробництва охоплювала залізні конструкції, крани

і підйомні машини, лебідки, компресори,

насоси, парові машини, сталеливарне

устаткування, прокатні машини, преси,

сортове і дротове залізо.<p></p> У роки Першої світової війни Товариство перейшло у підпорядкування Комітету оборони Росії. За розпорядженням

російського уряду іноземні піддані

повинні були вийти з акціонерного товариства, а його

власниками були оголошені російські та польські

акціонери. У роки війни, окрім основних

видів продукції, завод випускав

артилерійські стволи і лафети, санітарні

двоколки, снаряди, а також здійснював ремонт

паровозів.<p></p>

У роки Першої світової війни кількість робочих коливалася: від 1,3 тис. у 1914 р. до

4,1 тис. в 1916 р. Починаючи з 1914 р. на завод в

якості робочих почали приймати жінок.

У 1915 р. нестачу робітників, що виникла в результаті значної мобілізації чоловічого населення, було компенсовано за рахунок китайських робітників.<p></p> У 1915 р. на заводі було споруджено снарядний цех, в якому

працювало близько половини всіх робітників. У 1916

р. цехи поповнилися новими видами

верстатів, також був споруджений металевий

міст через р.Торець, що з’єднав заводські

території, розташовані на різних берегах

річки. Тоді ж Товариство придбано право видобутку кам’яного вугілля в Черкаській

волості&nbsp;на 36 років.</div><div><p></p> 17 листопада 1920 року завод було націоналізовано - він отримав назву

Краматорського державного машинобудівного

та металургійного заводу. На сьогодні цей завод діє як Старокраматорський машинобудівний

завод.<p></p>У 1900 та 1910 роках продукція Краматорського заводу здобула "Гран-прі" на міжнародній виставці у Парижі (Франція).</div><div><p><i>Автор: Володимир Куліков</i></p><div><div><i>Література:</i></div><div><i>Шляхтиченко Н. Д. Старокраматорский машиностроительный завод. Очерки истории. – Харьков, 1996.</i></div></div></div>