Машинобудівний, ливарний, чавуноплавильний, сталеливарний і прокатний завод Краматорського металургійного товариства розташовано біля станції "Краматорськ" Південної залізниці Ізюмського повіту, Харківської губернії.<p></p><p></p>Завод побудовано на базі механічного та котельного заводу<br />

фірми "Фіцнер і Гампер". 23 квітня 1899<br />

р. до машинобудівного профілю додалась ще металургія та було утворено акціонерне Краматорське<br />

металургійне товариство. Станом на 1913 р.<br />

основний капітал товариства становив бл. 7,2 млн. руб.<p></p> До 1909 р. на<br />

заводі працювало понад 1,7 тис. робітників, діяло 6 парових, 75 електричних двигунів<br />

і 3 динамомашини загальною силою в 7,5<br />

тис. к.с. Річне виробництво оцінювалось у 7 млн. руб. <br>Станом на 1913<br />

р. на заводі працювало&nbsp;&nbsp;2,8 тис. робітників, 220 службовців (з них - 46 інженери), діяло 265 машин загальною потужністю<br />

22,1 тис. к.с. та 2 доменні печі. Річне<br />

виробництво оцінювалось у 12 млн. руб.<p></p> Номенклатура<br />

виробництва охоплювала залізні конструкції, крани<br />

і підйомні машини, лебідки, компресори,<br />

насоси, парові машини, сталеливарне<br />

устаткування, прокатні машини, преси,<br />

сортове і дротове залізо.<p></p> У роки Першої світової війни Товариство перейшло у підпорядкування Комітету оборони Росії. За розпорядженням<br />

російського уряду іноземні піддані<br />

повинні були вийти з акціонерного товариства, а його<br />

власниками були оголошені російські та польські<br />

акціонери. У роки війни, окрім основних<br />

видів продукції, завод випускав<br />

артилерійські стволи і лафети, санітарні<br />

двоколки, снаряди, а також здійснював ремонт<br />

паровозів.<p></p> <br />

У роки Першої світової війни кількість робочих коливалася: від 1,3 тис. у 1914 р. до<br />

4,1 тис. в 1916 р. Починаючи з 1914 р. на завод в<br />

якості робочих почали приймати жінок.<br />

У 1915 р. нестачу робітників, що виникла в результаті значної мобілізації чоловічого населення, було компенсовано за рахунок китайських робітників.<p></p> У 1915 р. на заводі було споруджено снарядний цех, в якому<br />

працювало близько половини всіх робітників. У 1916<br />

р. цехи поповнилися новими видами<br />

верстатів, також був споруджений металевий<br />

міст через р.Торець, що з’єднав заводські<br />

території, розташовані на різних берегах<br />

річки. Тоді ж Товариство придбано право видобутку кам’яного вугілля в Черкаській<br />

волості&nbsp;на 36 років.<p></p> 17 листопада 1920 року завод було націоналізовано - він отримав назву<br />

Краматорського державного машинобудівного<br />

та металургійного заводу. На сьогодні цей завод діє як Старокраматорський машинобудівний<br />

завод.<p></p>У 1900 та 1910 роках продукція Краматорського заводу здобула "Гран-прі" на міжнародній виставці у Парижі (Франція).<p>Автор: Володимир Куліков</p>Література:Шляхтиченко Н. Д. Старокраматорский машиностроительный завод. Очерки истории. – Харьков, 1996.