Перші згадки про монастир на Пліснеську заснований Белзькою княжною Оленою, датовані 1180р. Про це свідчить напис латиницею на кам’яній плиті церкви. Монастирська церква св. Онуфрія збудована в період (1726-1750 рр.).У стіні барокового храму зберігся напис на пам’ятній таблиці, створеній з цієї нагоди. За часів австрійського імператора Йосифа ІІ, у 1785 р., Підгорецький монастир хотіли ліквідувати, але від цього його врятувала душпастирська робота ченців. У 1859 р. о. Іриней Яворський знайшов серед старих паперів рукопис із житієм о. Іова – засновника Скиту Манявського. Швидше всього, цей твір написав один із ченців, які принаймні двічі переселялися на Пліснесько зі Скиту. У 1900 р. Підгорецький монастир перейняли зреформовані василіяни. Упродовж двох міжвоєнних десятиліть обитель була центром численних відпустів. Пам’ятка сильно постраждала під час боїв між вояками Української дивізії “Галичина” та радянськими військами у 1944 р. У 1946 р. окупанти арештували ченців, у тому числі останнього довоєнного ігумена о. Мартиніяна Луціва. До 1960 р. у монастирській церкві ще проводили богослужіння, але і її закрили за “добровільної згоди на те віруючих”. Храм почали використовувати як склад, монастир же – як туберкульозний диспансер. Монастир повернули справжнім господарям. Першу привселюдну Службу Божу на подвір’ї обителі 24 грудня 1989 р. відслужив о. Володимир Палчинський, ЧСВВ. У храмі Служба Божа пройшла вже 7 січня 1990 р. Андрій Книш