<p>Перші

згадки про монастир на Пліснеську

заснований Белзькою княжною Оленою,

датовані 1180р. Про це свідчить напис

латиницею на кам’яній плиті церкви.

Монастирська церква св. Онуфрія збудована

в період (1726-1750 рр.).У стіні барокового

храму зберігся напис на пам’ятній

таблиці, створеній з цієї нагоди. За

часів австрійського імператора Йосифа

ІІ, у 1785 р., Підгорецький монастир хотіли

ліквідувати, але від цього його врятувала

душпастирська робота ченців. У 1859 р. о.

Іриней Яворський знайшов серед старих

паперів рукопис із житієм о. Іова –

засновника Скиту Манявського. Швидше

всього, цей твір написав один із ченців,

які принаймні двічі переселялися на

Пліснесько зі Скиту. У

1900 р. Підгорецький монастир перейняли

зреформовані василіяни. Упродовж двох

міжвоєнних десятиліть обитель була

центром численних відпустів. Пам’ятка

сильно постраждала під час боїв між

вояками Української дивізії “Галичина”

та радянськими військами у 1944 р. У 1946 р.

окупанти арештували ченців, у тому числі

останнього довоєнного ігумена о.

Мартиніяна Луціва. До 1960 р. у монастирській

церкві ще проводили богослужіння, але

і її закрили за “добровільної згоди на

те віруючих”. Храм почали використовувати

як склад, монастир же – як туберкульозний

диспансер. Монастир

повернули справжнім господарям.

Першу привселюдну Службу

Божу на подвір’ї обителі 24 грудня 1989

р. відслужив о. Володимир Палчинський,

ЧСВВ. У храмі Служба Божа пройшла вже 7

січня 1990 р. Андрій Книш</p>