<p>Перші<br />

згадки про монастир на Пліснеську<br />

заснований Белзькою княжною Оленою,<br />

датовані 1180р. Про це свідчить напис<br />

латиницею на кам’яній плиті церкви.<br />

Монастирська церква св. Онуфрія збудована<br />

в період (1726-1750 рр.).У стіні барокового<br />

храму зберігся напис на пам’ятній<br />

таблиці, створеній з цієї нагоди. За<br />

часів австрійського імператора Йосифа<br />

ІІ, у 1785 р., Підгорецький монастир хотіли<br />

ліквідувати, але від цього його врятувала<br />

душпастирська робота ченців. У 1859 р. о.<br />

Іриней Яворський знайшов серед старих<br />

паперів рукопис із житієм о. Іова –<br />

засновника Скиту Манявського. Швидше<br />

всього, цей твір написав один із ченців,<br />

які принаймні двічі переселялися на<br />

Пліснесько зі Скиту. У<br />

1900 р. Підгорецький монастир перейняли<br />

зреформовані василіяни. Упродовж двох<br />

міжвоєнних десятиліть обитель була<br />

центром численних відпустів. Пам’ятка<br />

сильно постраждала під час боїв між<br />

вояками Української дивізії “Галичина”<br />

та радянськими військами у 1944 р. У 1946 р.<br />

окупанти арештували ченців, у тому числі<br />

останнього довоєнного ігумена о.<br />

Мартиніяна Луціва. До 1960 р. у монастирській<br />

церкві ще проводили богослужіння, але<br />

і її закрили за “добровільної згоди на<br />

те віруючих”. Храм почали використовувати<br />

як склад, монастир же – як туберкульозний<br />

диспансер. Монастир<br />

повернули справжнім господарям.<br />

Першу привселюдну Службу<br />

Божу на подвір’ї обителі 24 грудня 1989<br />

р. відслужив о. Володимир Палчинський,<br />

ЧСВВ. У храмі Служба Божа пройшла вже 7<br />

січня 1990 р. Андрій Книш</p>