"На фото - робітники Катеринославського державного металургійного заводу імені Карла Лібкнехта (нині – ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»). Виник на основі злиття підприємств «Шарль та Густав Шодуар» та цвяхового заводу підприємця Бернарда Гантке. Належав «Товариству російської залізної промисловості» (Общество Русской железной промышленности»). Станом на 1913 рік на підприємстві працювало 1300 робітників. Виготовляв безшовні труби, дріт, цвяхи, заклепки, болти, гвинти, пружини тощо. З початком Першої світової війни у 1914 році завод, що належав товариству із акціонерами, які мали німецьке коріння (Бернард Гантке) був відчужений у власника урядом Російський імперії як «майно громадян воюючою ворожої сторони». На прохідній підприємства з’являється вивіска «Нижньодніпровські державні секвеструванні заводи Б. Гантке». Під час війни на заводі виготовляються деталі для снарядів, ручні гранати, ножиці для різання дротяних загороджень та інші види військової продукції. У 1917-1920 рр. підприємство у важкому стані, виробництво майже припинилося. У 1920 році починається відновлення заводу. У 1920-ті роки створені проектно-конструкторський відділ, бухгалтерська та фінансова служби, відділи капітального будівництва, головного механіка та головного енергетика. У 1922 р. заводу присвоєно ім’я німецького революціонера Карда Лібкнехта, повна назва підприємства – «Катеринославський державний металургійний завод імені Карла Лібкнехта». Наприкінці 1922 р. на підприємстві відкрита школа з ліквідації неписемності. У 1923 р. на заводі відкрито заводський клуб «Робітничий відпочинок», який користувався великою популярністю серед робітників. У 1924 р. на заводі відремонтований і запущений пресовий цех, тут почався випуск заклепок, болтів, шайб і кілець. У 1925 р. проведено суттєву модернізацію обладнання підприємства: закуплено 10 гвоздильних верстатів нової конструкції, розпочато роботу із налагодження трубного виробництва. У 1931 р. відбувся пуск мартенівського цеху, а у 1932 р. у старотрубному цеху вперше в СРСР почали виробництво бурильних труб. Станом на 1933 р. на заводі працювали 7020 кадрових робітників, 460 інженерно-технічних працівників і 342 службовців. 118 робітників і 836 учнів ФЗУ навчалися різним спеціальностям безпосередньо в цехах. Заводська газета «Більшовик» писала про успіхи заводу станом на 1934 рік: «Перша п’ятирічка зростання була відзначена реконструкцією, розширенням трубного виробництва з доведенням продуктивності цеху до 23000 тон труб на рік, побудований новий, один з кращих по своїй конструкції, мартенівський цех. Пущено цех з виготовлення балонів з річною продуктивністю у 225 тис. штук. З початком другої п’ятирічки ведуться подальші роботи по трубному цеху. Продуктивність цеху збільшена до 45 тис. тон. у 1932 році приступили до спорудження трубного цеху безшовних труб 10-12 дюймів з продуктивністю 100 тис. тон. У 1933 р. розпочато будівництво першого в світі по продуктивності цеху суцільнокатаних коліс для залізничного транспорту. У 1934 році пущена в експлуатацію мартенівська піч № 4. Закінчується будівництво мартенівської 100-тонної печі». У 1935 р. було введено в експлуатацію перший в країні колесопрокатний цех. Стосовно цієї події заводська газета «Більшовик» писала: «На залізницях до теперішнього часу застосовуються складені колеса, з окремими на них бандажами. Споруджуваний на нашому заводі цех суцільнокатаних коліс є першим колесопрокатного цехом Союзу, а по потужності виробництва він буде найпотужнішим цехом у світі. Він буде виробляти 100 тисяч тон коліс на рік. Усі трудомісткі операції на печах, пресах і прокатному стані нашого цеху високомеханізовані і, таким чином, важка праця робітника замінена машинною, тому штат робітників трьох змін при повній продуктивності цеху становитиме не більше 100 осіб». Нині підприємство має назву «Інтерпайп Ніжньодніпровський трубопрокатний завод». Завод є одним з найбільших в Україні виробників сталевих труб різного призначення, залізничних коліс, бандажів, великогабаритних кільцевих виробів, фланців."