"Публика в 1912 р. підчас стрічі «Сянова Чайка»-«Україна». Зліва другий Василь Паліїв член «Сокола-Батька» і «України». Служив в 24 полку (Коломия) на італійськім фронті на Сочею. В 1917 році ранений попав в італійську неволю в 1920 р. в зимі приїхав транспортом з Італії на Україну в галицьку армію. Його брат Омелян комуністичний діяч в р. 1919, 20 пропав як репресовний. Сам Василь до 1939 р. був директором книгарні Наук.тов. Шевченка у Львові. Біля нього вправо учитель руханки в перемиській укр. гімназії Євген Лютович котрий організатор спорту і пласту в названій гімназії. Степан Біляк ст. прав кінчив народню школу ім. Шашкевича у Львові, акад. гімназію, право на львівському університеті, належав до УНДО (укр. національне демократичне об’єднання) за польських часів, адвокат в Городку мабуть був послом до польського сойму. Про його дальшу долю з р. 1939 непровірені чутки. Позаду вправо Ступницький з палицею Савка Никифоряк ст. філософії відтак германій учитель української гімназії в Станиславові. В Станиславівській гімназії не було імитованого учителя фізичного виховання. Заходила небеспека, що шкільна польська влада надасть туди учителя польської народности. Це було в р. 1923. Е себто С. Гайдучок часто заходив до Др. Коцюби, що був тоді інспектором фізичного виховання і шкільної гигієни. Він звернув мені на таке становище увагу і пропонував вислати на Студію фізичного виховання в Познань Никифоряка і вже мав згоду від шкільного куратора. Я скомунікувався з т. зв. КУМ-ом, що провадив бойкот польських високих шкіл. КУМ загрозив бойкотом Никифорякови якщоб поступив на Студіюм. Чи не смішне воно: Никифоряк, як учитель гімназії зложив присягу польській владі – на це не було заборона – але polens volens студіювати не можна було. Никифоряк відказався від посилки в Познань під загрозою бойкоту, а вислід був такий, що з часом обняв посаду учителя фізичного виховання в цій гімназії поляк Маркевич. Дальше стоїть професор І. Боберський, в циліндрі Сілецький син професора Сілецького зі Самбора застрілений разом з батьком 10. VI. 1919 р. в лісі біля села Прислоп коло Солотвина (гляди «Кривава книга» Відень 1919 ), в спортовій шапці пів сидить Матвій Яворський ст. прав. В 1911 р. коли в жовтні закладалося тов. спортове студендів високих шкіл у Львові «Україна» ми молоді студенти звернулися до Матвія, щоб як вже старший студент полагодив справу статута, що йому заімпонувало і він це виконав, а заразом вибрали його головою товариства. Вже в 1914 р. на І війні був ранений в 1919 р. в вересні приізжав до І полка УГА під Житомиром учитися командувати полком у сотника Газдайки. З переходом Галицької Армії до Червоної Армії опинився як комуністичний діяч навіть викладав історію з марксистського становища. Пропав в 1928/29 безслідно як людина куди вітер віє. Ступинцький брат згаданого. Один з них був гімназийним учителем. Ліщинський, а дальше невідомі мені гімназисти, дальше другий Мілько Пачовський син Михайла Пачовського ст. медицини, добрий, аматор фотограф, був в УГА на Вінничині був жонатий з якоюсь графинею (у Винници я стрічався з ним як товаришем з гімназії із медичних студій) опинився в Варшаві за польської влади, в 1945 вивезений на Урал" Опис Степана Гайдучка Альбом №2