Вид вулиці Інститутської (у 1885-1941 рр. та в VІІІ.1941- VІІ.1944 рр. вул. Двєрніцкєго, у 1946-1975 рр. вул. Інститутська, 1975-1991 рр. вул. 30-річчя Перемоги, від 1991 р. вул. І. Свєнціцького). На першому плані початкові будинки непарного боку вул. Південної (тепер вул. В. Стуса). №3 - вілла, збудована в 1896 р. архітектором Людвіком Данєком; №5/7 (наріжник вул. Кубанської, колись вул. Дибовського) збудований у 1911 р. тоді ще молодими львівськими архітекторами Владиславом Дердацьким та Вітольдом Мінкевичем. За №3 - фрагмент споруди Школи художнього промислу на вул. Снопківській, 47, збудованої в 1907-1909 рр. за проектом професора архітектури Владислава Садловського. Ліворуч - віллова забудова вул. Інститутської ; навпроти Школи художнього промислу видно фрагмент недобудованого костелу місіонерів Св. Вінцента а Пауло. Вперше ідея побудови костелу виникла перед І світовою війною, її озвучив архієпископ Юзеф Більчевський. Через брак необхідної суми грошей конкурс не оголошували, у 1919 р. було створено комітет будови, до якого увійшли представники духовенства та творчої інтелігенції. Незважаючи на різного роду несприятливі обставини (в тому і суттєвий брак грошей), архітектору Адольфу Шишко-Богушу було замовлено проект костелу, однак його реалізацію та будову відклали на невизначений термін, а на вірогідному місці майбутнього костелу було встановлено 10-метровий дубовий хрест (1919). Вдруге до цього питання повернулися у 1936 р. Було оголошено конкурс на кращий проект, обрано журі, до якого увійшли представники костелу та кращі львівські архітектори та художники. На конкурсі предтавляли 20 проектів. Першої премії не присудили нікому ; для реалізації було обрано проект архітектора Тадеуша Теодоровіча-Тодоровського (нагорода ІІІа), що отримав винагороду 18 000 злотих. 1937 р. було розпочато будівництво, конструкцію нового костелу розробляв львівський інженер Адам Курилло. До 1939 р. був готовий нижній ярус споруди. Нова, радянська влада визнала недоцільним будівництво храму і в нижньому ярусі було влаштовано овочевий склад. Під час німецької окупації Львова все-таки вдалося отримати дозвіл на будівництво і будівельні роботи поволі продовжилися. У 1946 р. місіонерам Св. Вінцента а Пауло остаточно заборонили будову, а в споруді влаштували винні склади. Тільки в 1972 р. будівлю використали для розташування спортивного об'єкту. Праворуч бачимо будинок №15 - споруду 27-ої загальноосвітньої десятирічної школи на розі вул. Інститутської та Снопківської, збудовану в 1938 р. для Педагогічного ліцею. Після ІІ світової війни тут розташували Педагогічний інститут, який на початку 1950-х років був переведений до Дрогобича. Справа в тому, що неподалік мешкав командувач Прикарпатського військового округу генерал Іван Конєв, який мав доньку молодшого шкільного віку. Оскільки 27 школа була розташована в кількох різних будинках, для навчання генеральської доньки Педагогічний інститут було переведено в інше місто, а в споруді, що відтак звільнилася, розташували вищезгадану школу, яка міститься там дотепер.
