1. Міські краєвиди, стела машинобудівного заводу. Весняна повінь і затоплені будинки у селищах Торецьке, Сурове, вулиця Артилеристська. Карлівська гребля, пеньки дерев.

2. Жінки в управлінні соціальним забезпеченням. Ринок. Діти з цуценям. Фасад панельного будинку з графіті "Ігорь ждем в 1996" (рос.).

3. Приватна школа англійської мови — вчителька з дітьми у класі.

4. Виставка картин Володимира Непомнящего в Дружківському міському художньому музеї. Афіша виставки, експозиція пейзажного живопису.

5. Стела та пам'ятник солдату в селищі Карлівка. Курган слави в Дружківці.

6. Дружківський завод з ремонту та обслуговування обчислювальної техніки. Збір трудового колективу. Іронічна фотоілюстрації — натюрморт з монітором, паяльником і хлібом — про борги підприємства.

Коментар Євгена Фіалка: "Завод Ремсчетмаш (рос. "завод по ремонту и обслуживанию счетных машин") в радянські часи обслуговував майже всю європейську частину СРСР. Користуючись монопольним становищем, тут жили припіваючи і не думали про завтрашній день. Відрядження до Ялти влітку можна було закрити за день-два, але брали мінімум тиждень, та ще й з дружиною... У світі починалася ера комп'ютерів, а тут думали прожити на ремонті друкарських машинок і касових апаратів. Тому профукали свій шанс, як і багато аналогічних підприємств. В середині 1990-х Ремсчетмаш сидів з великими боргами, в тому числі по зарплаті. Фото з хлібом і водою про це.

На фото зібрання трудового колективу. Мабуть, вирішують змінити форму власності, щоб вибрати нового директора і вилізти з боргової ями. Доповідає той, хто був директором на той час (прізвище не знаю). На груповому фото на першому плані керівництво підприємства (можливо, зам і голова профкому). За ними, біля вікна, в окулярах, журналіст "Окна" Василь Рамішвілі. Невдовзі нового директора (Сергій Рижий) вибрали. Він зумів розрахуватися з зовнішніми боргами (пенсійний фонд, податкова, місцевий бюджет), а зарплату люди вибивали роками в судах, але безуспішно. Зате він заложив завод під заставу в банк, взяв кредит і відкрив салон з продажу автомобілів ДЕУ на території підприємства і в центрі Донецька (біля так званого "негробанку"). Згодом на Ремсчетмаші залишився лише сторож на мінімалці, який звісно не міг впоратися з мародерами".