1. Дружківський завод газової апаратури — будівля з різних ракурсів.

2. Виставка Реріха в міському музеї, відвідувачі оглядають експозицію, яка межує з експозицієї народного одягу.

3. Пам'ятник Леніну та взуття біля підніжжя.

4. Інтерв'ю з начальником відділу субсидій Стальмаковим.

5. Обгорілий кіоск "Спортлото".

6. Магазин вживаного одягу з оголошеннями "Дешевий одяг", "Розпродаж 50%" (пер. з рос.).

7. Ремонт мосту, лозунги на парапетах: "Слава труду свободному от зарплаты", "Пролетарии всех стран, не обольщайтесь" (рос.).

8. Придорожний рекламний щит торгового дому "Астрон".

9. Відкриття й освячення профілакторію "Іванівський" у Краматорську. Їдальня, процедурні кабінети, більярд, фасади будівлі. Масажист О. Пархоменко демонструє прийоми.

10. Портрети директорки центру кіно і дозвілля "Космос" Валентини Семенівни Цись.

11. Автозаправка, яка ще будується, у селищі Донське.

12. Храмове свято Іоанна-воїна, приїзд владики Іларіон (Роман Шукало, архієрей Донецької єпархії 1996-2024), служба у храмі на вулиці Яковлівській.

13. Завідуючий офтальмологічним відділенням Дружківської лікарні Юрій Бандура за роботою, біля обладнання, з колегою, з пацієнтами.

Коментар Євгена Фіалка: "Юрій Олександрович Бандура був непоганим лікарем-офтальмологом. Знайшов золоту жилу — операції катаракти. Потім зрозумів, що ще краще бути поруч з регіональною владою. Він був депутатом кількох скликань від регіоналів, очолював комісію, а дружина через депутата ВР Комаря відкрила відділення по реабілітаці інвалідів, де відмивалися немалі кошти. Вони були дуже близькі до Гнатенка, жили як коти в маслі. Встигли навіть підготувати спадкоємця — сина, теж офтальмолога. Прийшов 2014 рік, і Юрій Олександрович десь заявив, що буде міністром охорони здоров'я ДНР (не знаю, чи було це визнано офіційно). Після звільнення Дружківки він з дружиною втік до Росії, а син залишився на господарстві. Він очолив лікарню № 1 і був навіть депутатом від ОПЗЖ по "батьківському" округу. Через кілька місяців після повномасштабного вторгнення він — лікар і людина призивного віку — теж втік до Росії " (1997-08-12–1997-08-24).

14. Тренер з карате і джіу-джитсу Володимир Миколайович Страшненко зі своїми вихованцями.

15. Луна-парк.

16. Художник Володимир Півень збирає гроші на пам'ятник Олексі Тихому — малює портрети у парку під час благодійної акції від Фонду пам'яті Олекси Тихого. "Розпродаж творів мистецтва" від Фонду — натюрморти і пейзажі між деревами (1997-08-24).

17. Біля бібліотеки імені Лесі Українки в День Незалежності (1997-08-24). Виступ оркестру, виставка вишивок. На фоні щит з текстом: "Розквітай, Україно, талантами!".

Коментар Євгена Фіалка: "Лідія Яцишина (керівниця міського відділу культури) стала проводити Дружківський Арбат - всі заклади культури і аматорські колективи показували свою роботу в одному місці - як правило, в сквері "Ювілейний". У мене є фото 95 чи 96 року з моїм виступом. Володир Півень, дійсно, міг проводити збір коштів тільки-но створеному Фонду, бо, здається, входив до його правління. Він же привозив Кейсів зі Слов'янська, бо працював в педінституті викладачем. Це той Півень, що кілька років тому був в керівництві обласного музею. Зараз він десь на Західній Україні або за кордоном. Владислав Марко теж один із піонерів національного руху в Дружківці і на Донеччині. Талановитий поет, публіцист, художник. Його виставка дійсно була в музеї, там залишилося багато картин, подарованих ним. Він, в порівнянні з Півнем, був "буревісником", відчайдухою, радикалом, шукачем істини і безсеребреніком. Помер у 2021 році".

18. Художник та громадський діяч Владислав Марко в Дружківському історико-художньому музеї.