<p>Центральна вулиця Львова (тепер Проспект Свободи) постала наприкінці XVIII ст. внаслідок розборки занепалих міських мурів, від чого походить її перша назва -  Нижчі Вали. Вже в середині ХІХ ст. простір швидко заповнився  будівлями, деякі з них існують дотепер. Вже на початку ХІХ ст. вулиця, розташована вздовж протікання львівської ріки Полтви, стала улюбленим місцем променаду львів’ян, особливо після впорядкування скверу на місці засклепіння Полтви. На місці давніх брам, хвірток у міських мурах та мостиків через Полтву виникли площі, які існують дотепер – Торгова, Івана Підкови, Міцкевича. 30 липня 1855 р. Нижчі Вали отримали назву на честь австрійського ерцгерцога Карла Людвіга, брата цісаря Франца Йозефа I, котрий під час перебування у Львові в 1853–1855 рр. тут мешкав. Парний бік називався вул. Карла Людвіга вищою, непарний — нижчою. Під час чергового упорядкування вулиць міста в 1871 р. парний бік отримав назву вул. Гетманьскої, непарний — вул. Карла Людвіга, від 1919 р. — Легіонів. Міський бульвар між майбутніми вулицями Гетманьскою, Карла Людвіка та пл. Маріацкою, створено близько 1820 р. на місці давніх фортифікаційних укріплень за ініціативою губерніального радника Вільгельма Райценгайма. В 1837-1842 рр. близько Валів, на місці давнього Низького замку, коштом графа Станіслава Скарбека було споруджено існуючий досі театр. У 1859 р. на Вали перенесено найстаріший львівський світський пам’ятник — скульптуру гетьмана Станіслава Яблоновського, а довга алея, що зайняла площу 1 га, отримала назву Гетманьских Валів. Після остаточного засклепіння Полтви в 1888–1890 рр. Вали було  впорядковано, розширено, оздоблено клумбами, алеями каштанів, кленів, акацій. На зламі століть, зі спорудженням пам’ятника королю Яну III Собеському та побудовою нового міського театру, прикрашання цього центрального салона міста завершилося, і Гетманьскі Вали отримали свій кінцевий ефектний вигляд.</p>