Від 1886 р. існував маленький монастир кармеліток босих на вул. Курковій, 37 (тепер вул. Лисенка. Фундаторка кармеліток графиня Рачинська, що походила з баварського роду князів Еттінген-Валлерштайнів, замовила проект нової будівлі монастиря та костела, призначеного для кармеліток. Автором був кельнський архітектор Франц Штатц, який мав великий досвід у спорудженні об'єктів сакрального призначення. Його проект пристосували для місцевих умов львівський архітектор Іван Левинський та провізор будови кармелітка сестра Тереза. Місцем розташування була обрана нова перспективна дільниця Львова, яку придбали, розпланували та забудовували Юліан Захаревіч та Іван Левинський. <br />Монастир кармеліток босих та костел Матері Божої Неустанної Помочі та Св. Йосифа був споруджений архітектурно-будівельною фірмою Івана Левинського в 1893-1895 рр. Головний вівтар для костела та два бічних - Св. Йосифа та Св. Терези - за проектом Ю. Захаревіча виконав скульптор Тадеуш Сокульський; скульптурні роботи в інтер'єрі виконав скульптор Антоні Попель; живописні - живописець Юліан Макаревіч. У 1899 р. у головному вівтарі розташували чудотворний образ Матері Божої Неустанної Помочі. Це була копія оригіналу, що міститься у римському костелі редемптористів, благословенному у 1880 р. Папою Леоном ХІІІ. <br />У 1939 р. радянська влада розташувала у монастирі притулок для старих та бездомних; у 1946 р. кармелітки були змушені покинути Львів, у монастирських будівлях була розташована військова частина, а в костелі - склад. В 1960-х роках всі сакральні об'єкти зайняла новостворена міська телефонна станція, відтоді в костелі був розташований абонентський відділ. Від 2005 р. тут міститься греко-католицька церква Св. Климентія.