Колекція складається з презентаційного альбому створеного у період 1965-1966 невідомими авторами. Він містить 45 зображень — це кольорові та монохромні фотографії, ілюстративні зображення продукції з історіями про успіхи виробництва. Це альбом розміру 28х39 см з більшими вклейками, перша і остання сторінки альбому підписані.
Центру міської історії альбом передав охоронець будівлі заводу під час дослідження ЦМІ "
Пошуки дому у повоєнному Львові. Досвід Підзамче, 1944-1960".
Винний завод виник на вулиці Волинській та вулиці Зустрічній після Другої світової війни, на місці колишнього сміттєвого звалища. Спершу це була винна база, розкидана у більш ніж десяти локаціях у всьому Львові, зокрема на вулиці Театральній та на вулиці Зустрічній. Протягом 1950-х років тривало зведення нових корпусів та сховищ для овочів і вин на вулиці Волинській. Завод підлягав Головному управлінню виноробної промисловості Молдавської РСР, однак сировина (виноматеріали) прибували не лише з Молдавії, але і з місцевих господарств Західної України: винзавод виготовляв виноградні та плодово-ягідні вина, коньяки. У перші десятиліття існування підприємство залучало багато фахівців із інших радянських республік, зокрема помітною була присутність вірменських виноробів (директор Ерванд Туманян, один із партійних активістів Таривердієв) та вихідців із Центральної Азії (головний винороб Сейтхалілов). Серед допоміжних цехів були фруктоварочний, кондитерський, ковбасний, крохмальний, і цех лимонної кислоти, з часом з'явилася власна лабораторія, як і неминучі "червоний куток" та клуб для дозвілля. Продукція продавалася у західних областях України, а також у інших регіонах, були і відправки бочкового вина аж до Владивостока і Хабаровська.
У радянській економіці дефіциту алкогольні підприємства своєрідним чином впливали на околиці. Використання алкоголю як бартеру у вирішенні побутових, та і виробничих питань, вело до спокуси "винести" продукцію за межі заводу для обміну. За спогадами місцевого мешканця та начальника технічного бюро одного з цехів заводу ковальських пресів (пізніше Інструментального заводу) Едварда Шміда, винний завод був "чиряком" на тілі району, бо робітники навколишніх заводів "добували" вино навіть відрами та споживали у робочий час. Архівні документи містять багато критичних коментарів щодо заводу: пияцтво робітників, крадіжки, погана якість вина через розкиданість бази по місту та брак сховища для продукції тощо.
Вочевидь, ця колекція постановочних фотографій, що показує нарешті завершене будівництво цехів, їхню механізацію, зразкову чистоту, озеленення території, професіоналізм працівників, була створена як свідчення виправлення недоліків і заклик до кращого майбутнього — втіленого на світлинах пропагандистського ідеалу.
Альбом створює привабливий образ заводу, професійного життя і відпочинку працівників.
Фотографії екстер'єрів показують, як була облаштована територія заводу: її займали озеленені відпочинкові зони, фонтан, елементом скульптурного декору був бюст Леніна. На території знаходилися технічні споруди, цистерни для вина.
Зображення інтер'єрів заводу показують, як виглядали приміщення різного призначення — виробничі, лабораторія, — розташування обладнання та його елементи. В оформленні інтер'єрів використані мотиваційні гасла "Всі сили на дострокове виконання семирічки" чи правила безпеки "Хождение по транспортеру воспрещаєтся!".
Крім фотографій є креслення: схеми розміщення діючих транспортерів для подачі склотари, ящиків і готової продукції, схема розташування склопроводу заводу, креслення і фотографії елементів обладнання.
Показують робочий процес, наприклад, ремонт конвеєра, пакування вин, і дозвілля колективу — виступ на святкуванні, руханку.
