Іван Хілюков
Хілюков Іван Миколайович (1943-2017) народився у селі Велика Новосілка Донецької області навчався у музичному училищі, однак покинув його заради кар’єри військового. Військову службу і навчання проходив у Луганську, Армавірі (Росія) , Ханабаді та Карші (Узбекистан). Також вчився у Київській вищій партійній школі. Займав посаду “замполіта” і у своїй частині випускав газету, був фотокореспондентом, в цьому й виражалося його зацікавлення технікою, фотографією, а також зйомкою домашніх фільмів. У 1977 році був переведений на службу у Краматорськ де й закінчив кар’єру у 1981 році дослужившись до звання майора. Після цього розлучився і повернувся жити у Луганськ, де проживала його мати. Намагався займатися підприємництвом. Був тричі одружений та мав трьох дочок. Дві молодші дочки - Оксана та Ольга, часто фігурують у його фільмах. На старості важко хворів і болісно сприймав війну, яку почала Росія у 2014 році. Часто відвідував доньку у Краматорську та жив у неї протягом 2015 року. Помер 27 грудня 2017 року у Луганську.
На плівках Івана Хілюкова задокументовані характерні для домашніх фільмів того часу моменти з приватного життя, святкування, прогулянки та подорожі. У фільмах часто фігурують дочки - Оксана та Ольга, а також батьки - Хілюков Миколай та Фрося, які були нечуючими. В колекції присутні зйомки з таких міст: Карші, Сухумі, Москва, Луганськ, Краматорськ, Святогріськ, Донецьк, Новоросійськ, Вільнюс.
Фільми Івана Хілюкова передані до колекції Міського медіаархіву його донькою Оксаною Хілюковою у 2020 році. Описи до фільмів створені на основі її спогадів.