Усні розповіді
- ID:
- 30078
- Опис:
-
Інтерв’ю з уродженкою м. Збараж, а з кінця 1950-х років мешканкою містечка Товсте тепер Заліщицького р-ну Тернопільської обл. Дитячі роки жінки – це воєнне лихоліття, мобілізація батька до радянської армії, важка праця дівчинки-підлітка по господарстві, бідність і голоднеча. В інтерв’ю докладно йшлося про навчання в школі м. Збараж у повоєнні роки, вчителів, здобуту добру середню освіту, що дало їй змогу в результаті закінчити механіко-математичний факультет Львівського університету. Жінка поділилася спогадами про довоєнне життя українців Збаража – релігійні практики, культурне і освітнє життя. Побіжно йшлося про Голокост у Збаражі. Очевидиця створення ґетто і розстрілу євреїв, спроб євреїв переховатися в їхній родині. Повоєнні роки в пам’яті жінки відклалися еміграцією місцевого населення на Захід з відступом німецьких військ і безперервними депортаційними процесами тоталітарного режиму: репресіями і вивезенням місцевого населення до Сибіру, примусовим виселенням поляків і облаштуванням в місті українців-переселенців із Польщі, скеруванням на роботу вчителів зі східних областей України, втечею сюди від голоду 1946‒1947 рр. Окремою є частина наприкінці розповіді про студентські роки у Львові: навчання, викладацький склад, студентське середовище, гуртожиток, дозвілля.
Запис було здійснено в Товстому. Інтерв’юерка – Анна Чеботарьова. - Колекція:
- Соціальна антропологія заповнення пустки: Польща й Україна після Другої світової війни
