Усні розповіді
- ID:
- 30082
- Опис:
-
Інтерв’ю з уродженкою і постійною мешканкою містечка Товсте тепер Заліщицького р-ну Тернопільської обл. Респондента походить з українсько-польської родини (дідусь, за національністю поляк, приїхав у село в часі будівництва залізної дороги і одружився на місцевій українці), у якій святкували українські та польські релігійні свята. Зростаючи в українсько-польській родині, підкреслює своє навчання в українській школі та відвідування церкви. Всіх родичів-поляків примусово виселили в 1946 р. до Польщі. Скупими є спогади про довоєнні та воєнні роки. Уривчасті згадки про вчителів за першої радянської влади і німецької окупації, старих мешканців поляків і євреїв, окрему вулицю в Товстому, на якій проживали євреї, розстріли німцями євреїв на сільському кладовищі, врятовану полькою одну єврейку, бомбардування залізниці та руйнування частини містечка в часі війни. Називає сусідок-подружок українок, з якими товаришувала, єдина подружка-полька виїхала до Польщі, єврейських дітей не пригадує. Фокус інтерв’ю зміщений на повоєнне життя респондентки в кінці 1940-х – у 1950-х роках: матеріальне становище, роботу матері в колгоспі й небажання для доньки такої ж долі, працевлаштування в райфінвідділі, репресії і вивезення людей, практики написання «правильної біографії», повсякденне життя, соціальну сферу, медицину. Оповідачка детально розповідала про радянську антирелігійну політику в 1950-х роках і релігійні практики в підпіллі, зокрема свій потаємний шлюб в 1951 р. і хрещення дітей у підпіллі. Впродовж усієї розмови виринає біль втрати репресованого батька в червні 1941 р. при відступі радянської влади, а відтак жаль за тим, що любила вчитися, але не могла продовжити навчання, адже нагальними були потреба допомагати матері-одиначці та постійна матеріальна скрута.
Запис було здійснено в Товстому. Інтерв’юерка – Анна Чеботарьова. - Колекція:
- Соціальна антропологія заповнення пустки: Польща й Україна після Другої світової війни
