На зображенні - вид перехрестя вулиць Таджицької та  Пасічної. Так звані "хрущовки", якими на початку 1960-х років рясно забудували пустирі навколо основного ядра міста. В основному в цих дільницях мешкали працівники львівських промислових підприємств, адже саме в цей час вони активно розбудовувалися і гостро потребували житла для своїх працівників. Львів'яни надзвичайно раділи отриманню житла, що декларували як тимчасове; малогабаритні помешкання викликали до життя певні стилі побуту та ужиткового мистецтва: малогабаритні меблі, авто, уніфікований посуд ітд. Ті, хто переселявся в нове житло з помешкань центральної частини міста, масово викидали, або, в кращому випадку, продавали старі дерев'яні меблі в єдиному на той час комісійному меблевому магазині, розташованому в давньому костелі св. Анни на вул. Городоцькій, 32. Тут можна було за символічну ціну придбати чудові старовинні креденси, вигадливі тонетівські стільці та крісла, старовинні рами... Все, що неможливо було "втиснути" в маленькі кімнатки новобудов. Згодом, коли в "хрущовках" виросло покоління дітей, онуків, для нормального прожиття катастрофічно не вистачало місця. Практично всі створені в 1960-1970-х роках мікрорайони іронічно почали називати "спальними районами"; вже давно пройшов час експлуатації цих будинків і постало болюче питання їх пристосування до нормальних умов життя.