Вокзал станції Львів споруджений за проектом, виконаним ще в 1890 р. професором Промислової Школи, відомим архітектором Владиславом Садловським на підставі даних, зібраних директором залізниці Людвіком Вежбицьким. В роботі над проектом брали активну участь досвідчені залізничники Ю. Висоцький, Ф. Рибіцький, старші комісари Е. Ципріан та А. Зазуля, архітектори А. Захарієвич, К. Жечицький, Г. Яблонський, Ю. Горнунг, І. Кендзерський, Т. Тальовський. У 1902 р. розпочато побудову цього взірцевого об’єкта, яку здійснювала будівнича фірма І. Левинського, А. Захаревича та Ю. Сосновського. Монументальна споруда Головного Вокзалу, збудованого із використанням найновіших досягнень техніки, була передана місту до експлуатації 26 березня 1904 р. Цього ж дня відбулося посвячення та урочисте відкриття одного з найбільших та найгарніших вокзалів тогочасної Європи. Все, що оточувало пасажира в будинку вокзалу, створювало відчуття комфорту. Безперечно, тогочасний львівський Головний вокзал був взірцем єдності мистецтва та технічного прогресу, що на багато років зробило його улюбленим об’єктом фотографування. Будівлі вокзалу були частково знищені в 1915 р. під час відходу російських військ зі Львова. Багато пошкоджень отримав вокзал під час боротьби за Львів у 1918–1919 рр., під час драматичних подій польсько-української війни; його повна відбудова закінчилася тільки в 1930 р., власне, тоді він став триповерховим. 1 вересня 1939 р. Головний Вокзал був практично знищений німецькими авіабомбами. 150 км залізничних колій на площі 270 га перетворилися на руїни. Була зруйнована товарна станція, розірвані залізничні телефонні дроти, зруйновані станції Клепарів та Підзамче. у 1940 р. було споруджено тимчасовий вокзал, у 1941 р. було виділено 1 млн. крб. на відбудову вокзалу. 22 червня 1941 р. залізничну станцію і депо знову бомбардували, що спричинило часткову руйнацію. Головний будинок вокзалу було відбудовано під час окупації. Після закінчення війни 6 000 людей працювали на відбудові, відновлювався напівзруйнований головний будинок, два локомотивних депо, завалені підземні переходи до перонів, ферми дебаркадера. У квітні 1945 р. урядом було прийнято спеціальну постанову "Про відбудову і розвиток промисловості, транспорту і міського господарства міста Львова". В постанові, серед інших, висувалися вимоги відбудови пасажирського вокзалу до жовтня 1946 р. відбудова була здійснена в установлений термін, начальником Львівської залізниці в цей час (1940-1949) був Петро Касьянович Шахрай, до війни - начальник станції Одеса, заступник начальника служби руху Південно-Західної залізниці, начальник Донецької магістралі.