На зображенні центральний вхід до найдавнішого парку Львова (та України) з боку Галицького сейму (тепер Львівський національний університет ім. І. Франка), обрамований двома кам'яними стелами-обелісками із зображеннями голів левів (не збереглися) На першому плані квітник, в центрі якого було поміщено вазу авторства скульптора К. Цептовського з барельєфами (1839 р.), що за інтерпретацією твору Бертеля Торвальдсена зображають "Течію людського життя" (нині ваза перенесена до теперішнього входу на головну алею парку). Квітник відмежований від парку півколом шпалер, що підкреслює ряд постаментів з бюстами славетних львів'ян: публіциста Яна Добжанського, директора театру та режисера Яна-Непомука Камінського, громадського діяча та мецената князя Леона Сапеги, художника Артура Гроттгера, о. Самуеля Гловінського, поета графа Лешека Дунін- Борковського, спорудженими у 1894-1896 рр. Парк має довгу історію. Він був закладений в кінці XVI ст. львівським патрицієм з родини Шольц-Вольфовичів. В XVII-XVII ст. парк разом із навколишніми землями (т.зв. Ряшівський лан) орендували єзуїти. З цього часу за ним закріпляється назва Єзуїтського саду і навіть після касації ордену назва сад Єзуїтський чи Поєзуїтський вживається до початку XX ст. Після єзуїтів парк перейшов у власність міста і згодом занепав, отже міська влада у 1799 р. продала його підприємцю Йоганну Гехту, що переобладнав його у регулярному французькому стилі та добудував нові споруди. У середині XIX ст. парк знову перейшов у власність міста і був перепланований міським садівником Карлом Бауером у англійському стилі. З цього часу його офіційна назва - Міський парк. У 1916 р. парк змінив назву на парк ім. Тадеуша Костюшка, а в радянський час його переіменовано на честь Івана Франка. Праворуч, на дальному плані, споруда Дирекції залізниці в процесі побудови. Помітний собор Св. Юра (арх. Бернард Меретин, 1744-1761 рр.) розташований на вершині узгір'я висотою 312 м над рівнем моря.
Ключові слова:
Міський парк, клумби, декоративні елементи, Дирекція залізниці
