В 1960-1963 рр. на Снопківських пагорбах – великому просторі між

вулицями Зеленою та Південною (тепер вул. Стуса) з одного боку, та вулицями Кримською/Кубанською

та Липовою алеєю з іншого боку – було збудовано найбільший в тодішньому Львові

стадіон на 41 700 глядацьких місць, що отримав назву «Дружба» (архітектори Ярослав

Назаркевич, Лариса Скорик, Ярослав Порохнавець, Володимир Блосюк). Як з боку

вул. Південної, так і з боку Зеленої тут з давніх часів традиційно існувало

багато цегелень, з яких залишилася тільки цегельня Нойвонера. Підприємство

працює досі на вул. Стуса, 25 під назвою Львівський кахельний завод №6 ВАТ

«Львівське заводоуправління будівельних матеріалів».

Одночасно зі стадіоном на Снопківських пагорбах розпланували парк, реалізацію

якого почали вже в 1959 р.; первісну

назву – «Дружба» на початку 1990-х років змінила назва історична – Снопківський

парк за ім’ям цієї підміської оселі. Для влаштування парку його будівникам довелося повністю вирівняти територію в 60 га, засипати колишні

глиняні кар’єри, створити насипанням землі шар, придатний для зелених

насаджень. Центральною точкою парку є стадіон «Дружба» ( з 1990 р. – «Україна»). З боку вулиць Зеленої та Південної (тепер

вул. Стуса) парк має регулярне планування – до стадіону вели широкі 10-метрові

алеї, великий масив парку простягався між вулицями Південною та Кримською. Алея

в бік вул. Зеленої була висаджена кипарисами, в бік Південної – каштанами, в

бік Кримської – гостролистими кленами. В центральній частині головної алеї на

площі 5000 кв. м

було влаштовано розарій, а з боку вул. Зеленої – парк безперервного цвітіння

площею 6 га.

Решта території парку мала вигляд природного ландшафту. Усього в парку було

висаджено понад 200 видів дерев і декоративних чагарників. Від 1984 р.

Снопківський парк має статус пам’ятки

садово-паркового мистецтва місцевого значення.

З часом парк занепав – через недоглянутість, а також влаштування речового ринку

на стадіоні.<br /><i>Ірина Котлобулатова</i>