Кам’яниця Чорна, а також Лоренцовичівська, Анчевських (Ринок, 4) — найцінніша пам’ятка міщанського будівництва епохи Ренесансу у Львові. <br />Кам’яниця збудована в 1588–1589 рр. на місці давньої середньовічної будівлі коштом митника руських земель, італійця з о. Хіос, що оселився у Львові, — Томазо де Альберті. Авторство будівлі належить Павлу Римлянину або Петру Барбону. Надбудована черговим (від 1596 р.) власником - Яном Лоренцовичем, міським радником, купцем та аптекарем, кам’яниця на довгі роки отримала назву від аптекарської родини Лоренцовичів. <br />З 1645 р. вона була власністю зятя Лоренцовичів, визначного львівського патриція Мартина Никанора Анчевського, чиїм коштом реконструйована та відбудована Чорна Кам’яниця. Під час перебудови та реставрації 1675–1677 рр., що проводилась під керівництвом архітектора Мартіна Градовського “Вигідного”, фасад отримав рустикальне оздоблення, барочний аттик та фігури св. Станіслава Костки, Яна з Дуклі, апостола Луки, св. Мартина.<br /> Упродовж довгих років існування Чорна Кам’яниця змінила багатьох власників, останнім був адвокат Еміль Роїнський, власним коштом якого в 1911 р. здійснена чергова капітальна реставрація; її провів архітектор Едмунд Жихович. Врешті, в 1926 р. кам’яницю продано громаді м. Львова, що призначила її для розташування Історичного музею м. Львова, який попередньо містився в залах Архіву, а потім в Королівській кам’яниці разом з Національним Музеєм ім. короля Яна III.<br /> У 1929 р. інженер Вавжинець Дайчак виконав реставраційні роботи з метою пристосування будинку до зберігання музейної колекції.<br /> 22 вересня 1929 р. настав день урочистого відкриття Історичного Музею міста Львова.