Історія Вірменського Собору Успення Пресвятої Богородиці сягає XIV ст., коли Львів визнано столицею вірменського єпископства. Упродовж століть Собор багаторазово перебудовувався та реставрувався (кінець 16 ст., 1630, 1723, 1908, 1927-1929), з чим пов’язані імена відомих польських архітекторів та живописців. Первісна вежа згоріла під час великої пожежі міста 1527 р. Згодом нову вежу-дзвіницю Вірменського собора збудував у 1570-1571 роках архітектор Петро Красовський. Через наскрізний прохід можна потрапити до подвір’я собору; у проході під вежею-дзвіницею збереглося зірчасте склепіння, атакож орнаментальний різьблений портал із таблицею з написом вірменською мовою.
В 70-х роках на дзвіниці проведено будівельно-реставраційні роботи; цемент, яким закріплювали стіни спричинив знищення каменю, з якого вона побудована. 2006 р. розпочався черговий етап ремонтно-реставраційних робіт дзвіниці, змінювалися фірми-підрядники, але робота затягнулася, що не сприяло її збереженню. За три роки Міська рада виділила близько 2,5 млн гривень на реставрацію дзвіниці, ремонт даху, облагородження огорожі Вірменської церкви – ремонти, що завдали Вірменській дзвіниці непоправної шкоди. 

Стефан Камінський, відомий краківський книгар і антиквар, під час нацистської окупації провадив кілька видавництв, книгарень і антикварень. Під час окупації С. Камінський випустив 20 книг – порадників та словників, сотні тисяч примірників поштівок з видами міст Генерального Губернаторства: Кракова, Любліна, Львова, Радома і Варшави; поздоровчих листівок - День ангела і Різдво. Прибутки від продажу виданих поштівок дозволили йому фінансово підтримувати польських і єврейських письменників в підпіллі. Книгарня була прикриттям для таємних зустрічей, книгар допомагав переховуватися євреям та біженцям з таборів.