<p style="line-height:130%;margin:0cm 0cm 0pt;" class="MsoNormal"><span lang="uk" xml:lang="uk">Непомітним серед житлової забудови Личакова та вул. Пекарської стоїть давній палацик графів Семеньских –Левицьких – вул. Пекарська, 19. Первісний палац був споруджений в першій половині ХІХ ст. Автором проекту перебудови  цього комплексу 1873 р. <span> </span>був австрійський архітектор Адольф Вагнер, який і перебудував палац на замовлення родини графа Вільгельма Семенського-Левицького, через 20 років палац був перебудований архітекторами Іваном Левинським та <span> </span>Яном Кудельським. Автором скульптурно-декоративних робіт як в інтер’</span><span>єрі, так і ззовні, був відомий львівський скульптор </span><span lang="uk" xml:lang="uk">Петро Гарасимович. Досі збереглися скульптурні кінські голови над входом до стайні з правого боку палацу. <br /></span><span class="hps"><span lang="uk" xml:lang="uk">Від 1933 <span> </span>року в давньому палацику розташувалася</span></span><span lang="uk" xml:lang="uk"> <span class="hps">філія</span> <span class="hps">Української</span> <span class="hps">Академічної гімназії</span>, яка набула статусу самостійної школи. <span class="hps">В</span> <span class="hps">1939-41</span> рр. <span class="hps">школа</span> мала назву <span class="hpsatn">2-</span>ої середньої <span> </span><span class="hps">школи</span>. П<span class="hps">ід час ІІ Світової війни</span> <span class="hps">школу</span> <span class="hps">перевели</span> і розташували в будинку на розі вулиць Яблоновських, 13<span>  </span>(тепер вул.. Руставелі) та <span class="hps">Волоської, навпроти </span><span> </span><span class="hps">Стрийського</span> <span class="hps">базарчику</span>. <span class="hps">Після</span> <span class="hps">війни</span>, <span class="hps">в</span> <span class="hps">1945-1948</span> рр. в <span class="hps">палацику</span> знову розмістилася <span class="hps">школа</span> <span> </span>- <span class="hps">№ 36</span>, <span class="hps">а</span> <span class="hps">вже</span> <span class="hps">від </span><span> </span><span class="hpsatn">1949 р. </span><span> </span><span class="hps">-</span> <span class="hps">Спеціальна школа-інтернат</span> <span class="hps">№ 102</span> О<span class="hps">блвно</span> <span class="hps">розумово</span><span class="atn">-</span>відсталих дітей. <span class="hps">Це</span> <span class="hps">зберігається досі</span>, <span class="hps">час</span> <span class="hps">від</span> <span class="hps">часу</span> <span class="hps">школу</span> <span class="hps">намагаються виселити</span>, <span class="hps">був</span> <span class="hps">проект</span> <span class="hps">переведення </span><span> </span><span class="hps">її</span> <span class="hps">в</span> <span class="hps">Брюховичі</span>, але через значну відстань від міста батьки учнів відмовилися від такої пропозиції. </span></p><p></p>

<p style="line-height:130%;margin:0cm 0cm 0pt;" class="MsoNormal"><i><span lang="uk" xml:lang="uk">Ірина Котлобулатова</span></i><i><span lang="uk" xml:lang="uk"></span></i></p><p><i></i></p><i></i>