Південну частину Галичини займають Карпати з їх багатою природою, що завжди притягало мандрівників - Татри, Пеніни, Бескіди, гірські вершини, водоспади, скелі та лижні траси, кліматичні курорти, лікувальні гідропатичні заклади. Виникнення туристичних товариств в кінці ХІХ- на початку ХХ ст. (Татранське товариство )1873 р.), Академічний туристичний клуб (1904), нартярські товариства на початку ХХ ст.) величезна зацікавленість та замилування природою Карпат, спричинили швидкий розвиток організованого масового туризму - гірського та горнолижного взимку, оздоровчого та краєзнавчого – влітку. Ще в ХІХ ст. в горах будували скромні дерев’яні хати, колиби як притулки для туристів, за загальноприйнятими в усьому світі нормами – забезпечення мандрівників та подорожніх елементарною ночівлею та теплом. Наприклад, Карпатське товариство лижників /Karpackie Towarzystwo Narciarzy з допомогою Міністерства публічних робіт перед І Світовою війною побудувало у Славському дерев’яну будівлю притулку для розташування 44 чоловік. Автор серії фотографій спортивної тематики, видатний польський фотограф, педагог, спортсмен, львів’янин Адам Ленкевич був одним з аніматорів проекту побудови у Східних Карпатах мережі відповідно обладнаних туристичних притулків. Перед початком ІІ Світової війни було збудовано кілька таких сучасних притулків, які, на жаль, не збереглися, а історія їх побудови, автори проектів та реалізатори залишаються невідомими, що вимагає подальшого дослідження. Ірина Котлобулатова
