Викликає цікавість спортивний одяг, яким користувалися лижники 1920-30-х років. Найважливішим було взуття. Рекомендувалося користуватися міцними, вручну зшитими лижними черевиками з подвійною чи навіть потрійною підошвою, підкутою цвяхами; звертати увагу на їх щільність, насичуючи час від часу поверхню черевика відповідною маззю. Черевики треба було розумно підібрати за розміром, враховуючи одягання подвійної пари шкарпеток – звичайної та товстої вовняної. Лижники користувалися як довгими, так і короткими штанами. Рекомендувалася вовняна сорочка, суконна камізелька і куртка, застібнута «під шию». Дуже практичною вважався легкий водонепроникний верх – куртка з імпрегнованого полотна чи батиста, обов’язковими були дводільні, “на два пальці», рукавиці, які можна було натягнути на рукави куртки. Завершувала «спецодяг» суконна чи вовняна шапка. Інтегральною частиною вбрання жінок-лижниць були штани, не обов’язково суконні. Від жіночого вбрання вимагалася практичність у поєднанні з вимогами тогочасної моди. Крім лиж, треба було мати наплечник, особливо на час тривалих екскурсій, в цьому випадку до нього клався провіант та резервні рукавиці та шкарпетки. Консерви – м'ясні, овочеві, супові, сушені овочі та каву виробляла львівська фабрика Зигмунта Рюкера. Ірина Котлобулатова
