Великою популярністю в місті користувався став Полтава, Вулецький, Левицького, Маріонової, на вул. Іссаковича, 23 (тепер вул. Горбачевского); саме в роки власності Емілії Маріон він отримав назву «Світязь» - на честь найглибшого озера України з системи Шацьких озер. Ця назва так і залишилася до ІІ Світової війни. Вже на початку ХХ ст. його використовували для плавання, ігрових видів спорту, взимку – як ковзанку, каток для змагань з фігурного катання. У міжвоєнний період це було веслярсько-купальне підприємство "Світязь" з гарним пляжем, за згадками сучасників, "на ставі Маріона можна було досхочу накататися за 5 центів. Досить скромно облаштований, два газових ліхтаря, невелика роздягальня, в неділю грали катаринки». На початку 1930-х років керівником секції плавальної та водного поло став видатний польський спортсмен, один з небагатьох інженерів, який займався будівництвом спортивних об'єктів Тадеуш Кухар. Саме за його проектом «Світязь» було реконструйовано та обладнано за сучасними взірцями.<br /><em>Ірина Котлобулатова</em>