Типове фото "на пам'ять" біля Оперного театру з видом на центральну вулицю 1 Травня (тепер пр. Свободи). Жінка, що фотографується, одягнена досить типово для початку 1950-х років. Готовий одяг в той час не продавався, отже верхній одяг потрібно було шити у кравця - в державному ательє або приватно. При середній заробітній платі 600-700 карбованців (після грошової реформи 1961 р. це дорівнювало 60-70 крб.) мало хто міг собі дозволити мати і демісезонний і зимовий плащ - метр якісної тканини для плаща коштував більше 200 крб.  Частіше за все жінки носили взимку той самий демісезонний плащ, пристібаючи хутряний чи навіть плюшевий комір. В холодну пору носили, частіше за все, теплу хустину, щільно утеплюючи горло та заправляючи її під комір плаща. Сумочка, яку тримає жінка - також типова для 1950-их років сумочка-конверт, її тримали, просуваючи долоню під нашиту пласку ручку на тильному боці такого "конверта", на зразок сучасних сумочок типу "клатч", які носять тепер як вечірні. Модельне взуття також шилося на замовлення в шевській майстерні, взимку носили, як правило, шкіряні черевички на невисокому широкому підборі, зі шнурівкою, утеплені всередині, зовні вони нераз бували із хутряною облямівкою; такі черевички мали назву "румунки" і були предметом мрії багатьох жінок, адже не кожна жінка мала можливість заплатити за таке взуття 260-400 карбованців. В повсякденному побуті носили переважно фільдекосові панчохи - панчохи з бавовни, які коштували в універмагах 50 карбованців, а на "чорному" ринку, званому у Львові "барахолкою" - 90 крб. Панчохи більш високої якості, з тої ж бавовни, але більш тонкої та шовковистої, називалися фільдеперсовими і були більш дорогими, отже їх носили в основному запеклі модниці. Панчохи носилися з кріпленнями до спеціального поясу з резинками та застібками. Колготки з'явилися в побуті тільки наприкінці 1960-х років.<br /><i>Ірина Котлобулатова</i>