У 1924 р. у Львові була зареєстрована<br />

Польська кінематографічна спілка “Палас», (вул. Легіонів, 3, тепер – пр. Свободи), до якої увійшли відомі кінопідприємці Зигфрід Вайсс,<br />

Адольф Парізер, Станіслав Щепаньскі,<br />

Оскар Грудер - голова спілки. 1926 р. на ділянці у подвір’ї будинку<br />

Гауснера, що належала Земському кредитному товариству, за проектом архітектора Еугеніуша<br />

Червінського був збудований кінотеатр «Палас» на 1113 глядачів. В кінотеатрі<br />

була заінстальована найдорожча в той час звукова апаратура Western Electric; немало<br />

коштував спеціальний інвентар електричного та газового устаткування, центральне<br />

опалення, механічна вентиляція. Інтер’єри декорував художник Фелікс<br />

Вигживальський. Кінотеатр функціонував у<br />

тимчасовій триповерховій споруді, розрахованій на 10-річну експлуатацію. На першому поверсі, окрім холу та фойє, були<br />

розташовані глядацький зал на 710 місць, технічні приміщення, 4 санвузли, 5<br />

сходових клітин; на другому поверсі був хол, кімната кіномеханіка з додатковими<br />

приміщеннями, 5 санвузлів, 3 сходових клітини та балкон на 403 місця у<br />

глядацькому залі. За<br />

нормативами того часу крісла мали ширину  50 см,<br />

проміжок між рядами складав 75<br />

см -  на 5 см більше передбаченого<br />

мінімуму. Вхід до кінотеатру провадив через браму на вул. Легіонів, 3 – до<br />

фойє, а потім – до залу. На 3 поверсі розташувалися<br />

конторські приміщення. Упродовж багатьох років «Палас» був<br />

найбільшим та найкомфортабельнішим кінотеатром у Львові. У 1941 р. розглядалась можливість перебудови кінотеатру<br />

«Палас» під театр, але виникло забагато труднощів із розташуванням підприємств<br />

та помешкань, що містилися у цьому будинку - кінотеатру, швейної фабрики, 60 мешканців<br />

будинку, 10 торгових організацій, 3 державних установ, ресторану, отже від цих намірів відмовилися. 22<br />

червня 1941 р.  будинок на розі вулиць<br />

Коперніка та 1 травня (пр. Свободи) був зруйнований внаслідок попадання<br />

німецької авіабомби, кінотеатр також був зруйнований. Від будинку залишилися тільки стіни,<br />

відбудували його за проектом  архітектора  Миколи Микули тільки<br />

наприкінці 1940-х років, однак вже без кінотеатру, тепер важко собі навіть<br />

уявити, що в такому невеликому подвір’ї був найбільший львівський кінозаклад. Ірина Котлобулатова