У 1924 р. у Львові була зареєстрована
Польська кінематографічна спілка “Палас», (вул. Легіонів, 3, тепер – пр. Свободи), до якої увійшли відомі кінопідприємці Зигфрід Вайсс,
Адольф Парізер, Станіслав Щепаньскі,
Оскар Грудер - голова спілки. 1926 р. на ділянці у подвір’ї будинку
Гауснера, що належала Земському кредитному товариству, за проектом архітектора Еугеніуша
Червінського був збудований кінотеатр «Палас» на 1113 глядачів. В кінотеатрі
була заінстальована найдорожча в той час звукова апаратура Western Electric; немало
коштував спеціальний інвентар електричного та газового устаткування, центральне
опалення, механічна вентиляція. Інтер’єри декорував художник Фелікс
Вигживальський. Кінотеатр функціонував у
тимчасовій триповерховій споруді, розрахованій на 10-річну експлуатацію. На першому поверсі, окрім холу та фойє, були
розташовані глядацький зал на 710 місць, технічні приміщення, 4 санвузли, 5
сходових клітин; на другому поверсі був хол, кімната кіномеханіка з додатковими
приміщеннями, 5 санвузлів, 3 сходових клітини та балкон на 403 місця у
глядацькому залі. За
нормативами того часу крісла мали ширину 50 см,
проміжок між рядами складав 75
см - на 5 см більше передбаченого
мінімуму. Вхід до кінотеатру провадив через браму на вул. Легіонів, 3 – до
фойє, а потім – до залу. На 3 поверсі розташувалися
конторські приміщення. Упродовж багатьох років «Палас» був
найбільшим та найкомфортабельнішим кінотеатром у Львові. У 1941 р. розглядалась можливість перебудови кінотеатру
«Палас» під театр, але виникло забагато труднощів із розташуванням підприємств
та помешкань, що містилися у цьому будинку - кінотеатру, швейної фабрики, 60 мешканців
будинку, 10 торгових організацій, 3 державних установ, ресторану, отже від цих намірів відмовилися. 22
червня 1941 р. будинок на розі вулиць
Коперніка та 1 травня (пр. Свободи) був зруйнований внаслідок попадання
німецької авіабомби, кінотеатр також був зруйнований. Від будинку залишилися тільки стіни,
відбудували його за проектом архітектора Миколи Микули тільки
наприкінці 1940-х років, однак вже без кінотеатру, тепер важко собі навіть
уявити, що в такому невеликому подвір’ї був найбільший львівський кінозаклад. Ірина Котлобулатова
Ключові слова:
Вулиця, забудова, архітектура, кіно, транспорт, торгівля, сквер, люди
