"Архітектурне оформлення джерела витримане в традиціях класицизму. Дещо пізніше воду з джерела стали забирати для потреб військової частини по другу сторону дороги і спереду з'явилася потворна будка з помпами. Тепер будку розібрали, але давнього оформлення вже не стало. Як і гусей та качок поблизу." Андрій Дорош "...Споруда розташована на крутому схилі пагорбу, зліва від дороги до Львівського винзаводу, неподалік від Центру творчості дітей та юнацтва. Оскільки "водна комора" глибоко врізана у схил, фасад по боках підпирають два масивні контрфорси, складені як і вся споруда,прикрашені рельєфними зображеннями морських німф-нереїд у вигляді напівжінок-напівриб, що тримають у руках дари моря: мушлі та гілки коралів. Автором цих алегорій стихій води, за припущенням мистецтвознавця Юрія Бірюльова, був львівський скульптор Пауль Ойтеле (Paul Eutele; 1804-1889). Можливо, що якийсь рельєф або напис знаходився і на великому кам'яному блоці, що, на взірець аттику, акцентує середню частину фасаду. Фасад і рельєф створені у 1839 році. Саме цю дату вирізьблено на замковому камені склепіння комори, куди можна потрапити через вузьку арку вхідного отвору. Невелике приміщення (5.43х3.53 м) перекрито гостролуким склепінням, складеним, на відміну від фасаду, із необробленого ламаного каміння. Всередині комори є басейн-відстійник розмірами 3.80х1.90; його глибина, за архівними даними, сягала 1.45 м. Приблизно посередині довжини басейну знаходилася зруйнована зараз перемичка. Тут накопичувалася і відстоювалася вода з навколишніх джерел, яка потім по трубах надходила до міста. Ззовні склепіння комори додатково було захищене кам'яними плитами, які частково збереглися. Гостролуке склепіння, використання ламаного каменю замість оброблених блоків, як на фасаді, свідчення архівних джерел, - все це дає змогу припустити, що у 1839 році було тільки збудовано фасад і відремонтовано склепіння давнього водозабору, імовірно того самого, який згадується під 1407 роком. Докладніше це могли б визначити ретельніші дослідження. Однак зараз більш необхідним заходом є не точне датування споруди, а її порятунок. Закинутий водозабір перетворився на звалище сміття та екскрементів; пошкоджено рельєфи; коріння дерев наскрізь проламує стіни цієї унікальної пам'ятки минулого..." Павло Гранкін: "Brunnenstube [водяна комора] або водозбірник на Погулянці". "Ринок інсталяцій" №9 - 2004, С.79. Про це джерело - Венглінське - згадував у 1938 р. Ян Вериньскі: "Одним з найважливіших джерел є Венглінське на Погулянці. Збірна комора знаходиться у кам'яному будинку, що зветься "brensztube", особливістю якого є вирізьблена над входом в камені ... сирена. Це єдина сирена, як герб, у Львові. Венглінське джерело постачає воду до чотирьох фонтанів на Ринку довкола ратуші. Колись, п'ятдесят років тому, венглінський водопровід провадив вулицями Погулянки, Кохановського, Сакраменток, Пекарською, Чарнецького і Руською на Ринок до ратуші, а звідти до вул. Гродзіцьких, Ормяньску, Краківську ітд...."
